Політв’язень Віктор Бондаренко — священник і волонтер із Бердянська, який з 2014 року рятував людей із зони бойових дій та після повномасштабного вторгнення евакуйовував мешканців окупованих територій, зокрема з Маріуполя. Його викрали російські силовики та незаконно засудили до 22 років позбавлення волі. Наразі він перебуває в незаконному ув’язненні у важкому стані здоров’я без належної медичної допомоги.
Про це під час пресконференції Кримськотатарського Ресурсного Центру, на якій було представлено Аналіз порушень прав людини в окупованому Криму та у Херсонській і Запорізькій областях, повідомила його донька Марія Сізьонова.
Вона наголосила, що її батько роками допомагав людям, ризикуючи власним життям, і навіть після початку переслідувань не припинив свою діяльність.
«Наші люди, які там в полоні, вони ще можуть багато чого зробити не лише для своїх сімей, а і для громади. І для України, для її могутності, для її процвітання», — зазначила вона.
Попри обшуки, тиск і перший арешт у 2022 році, він продовжив евакуацію цивільних. У травні 2024 року його повторно викрали та незаконно засудили.
З того часу чоловік пройшов пекло — тримання в ізоляторах у Мелітополі, потім у Донецьку, у Таганрозі, Кірові, на Уралі. Зараз він перебуває у Володимирському централі росії, незаконно засуджений до 22 років колонії суворого режиму.
«Чим швидше ми їх звільнимо, тим сильнішою стане Україна. Про цих людей має знати світ, бо за кожним із них — життя, родина і майбутнє», — підкреслила вона.
Марія Сізьонова також звернула увагу на критичний стан здоров’я батька та відсутність медичної допомоги.
«Батько має серйозні хвороби: вірусний гепатит С, який отримав під час лікування в стоматології, дев’ять міжхребцевих гриж, гіпертонію та наслідки після хіміотерапії. Йому потрібен постійний лікарський нагляд, реабілітація, дієтичне харчування. Але в тюрмі немає нічого з цього. Кожен день за ґратами загрожує його життю. … Ми живемо в постійному очікуванні й болю, не маючи змоги повноцінно жити, бо подумки завжди поруч із нашими рідними — у неволі», — зазначила вона.
Вона також додала, що Великдень для родини священника тепер втратив сенс.
«Ось скоро — Пасха. Для священника, для нашої родини — це особливе свято, символ життя, перемоги над смертю. Але коли ти знаєш, що твій батько сидить у російській тюрмі, свято втрачає сенс. Усі наші молитви — там, у Володимирському централі. Так почувається кожна українська родина, у якої рідні — в полоні. Ми неможемо проживати життя, бо подумки за гратами!», — зауважила донька політв’язня.
На завершення Марія Сізьонова закликала українську владу та міжнародну спільноту посилити зусилля задля звільнення всіх цивільних заручників:
«Ми благаємо: допоможіть визволити наших рідних. Вони — не злочинці, не диверсанти. Вони — вчителі, лікарі, священники, волонтери. Люди, які зберігають у собі людяність у нелюдських умовах».