Близько 10 тисяч років тому, коли танули льодовики, рівень Світового океану поступово зростав, викликаючи значні кліматичні та ландшафтні зміни. Приблизно 7500 років тому ці процеси дійшли до великого прісноводного Чорного озера, однієї з глибоких водойм неолітичної епохи.
Спочатку через Гібралтарську протоку підняті води Атлантики заповнили майже пересохле на той час Середземне море, а потім рушили до Мармурового озера, зробивши його солоним. Далі, через Босфор, морська вода потрапила в Чорне озеро. Потужний потік солоної води, що супроводжувався землетрусами та сильними зливами, швидко піднімав рівень озера на десятки сантиметрів щодня, поки він не зрівнявся із Середземним морем.
Морська вода змінила екосистему озера: прісноводна флора та фауна загинули, а залишки організмів почали розкладатися на дні без кисню, створюючи перші накопичення сірководню, що зберігаються й досі на глибинах понад 150-200 метрів. Так, Чорне озеро стало морем, а нижче певного рівня, через високу концентрацію сірководню, нині можуть виживати тільки бактерії. Це явище зробило Чорне море відомим як «Море мертвих глибин».
Таким чином, стрімкий приплив солоної води перетворив прісноводне Чорне озеро на Чорне море, сформувавши унікальну екосистему, яка залишається незмінною донині.