Кримські татари — корінний народ України, який протягом понад 240 років зазнає систематичних утисків, репресій і вигнання зі своєї Батьківщини – Криму. Історія переслідувань має кілька трагічних етапів, кожен з яких супроводжувався новими хвилями примусового покидання рідного краю.
Перші масові переселення відбулися ще у 1783 році, після анексії Кримського ханства Російською імперією. Тоді Катерина ІІ розпочала політику колонізації півострова, яка супроводжувалася витісненням кримських татар з їхніх земель. Наступна хвиля еміграції відбулася за часів Кримської війни (1853–1856), коли тисячі кримських татар виїхали до Османської імперії.
Найбільшу трагедію кримськотатарський народ пережив у 1944 році, коли радянська влада здійснила тотальнудепортацію всього народу на Урал, до Сибіру та Центральної Азії під приводом надуманого «співробітництва з нацистами». Тоді з Криму було депортовано 238 500 осіб, з них 46,2% загинули у перші роки через жахливі умови переселення, голод та хвороби. А протягом 45 років — з 1944 по 1989 — кримським татарам взагалі було заборонено повертатися на Батьківщину.
У 2014 році, після російської окупації Криму, почалася нова хвиля вимушеного виїзду — цього разу через незгоду з окупацією, страх політичного переслідування та репресій. А з 2022 року, після повномасштабного вторгнення рф в Україну, кримські татари змушені рятуватися від примусової мобілізації до лав армії держави-окупанта.
Сьогодні переслідування кримських татар триває у вигляді гібридної депортації. Їх переслідують за проукраїнську позицію, нав’язують викривлену історію, маніпулюють фактами в освітніх програмах, зомбують дітей у школах, залякують через системну мобілізацію, знищують їх культуру, мову та традиції. Російська влада вигадує дедалі нові форми тиску, щоб змусити кримських татар залишити Крим.
Про системні репресії щодо корінного кримськотатарського народу на окупованому півострові свідчать цифри. Адже за даними Кримськотатарського Ресурсного Центру, за період окупації Криму зафіксовано 409 політичних в’язнів і переслідуваних за кримінальними «справами», 243 із них – представники кримськотатарського народу.
Особливо жорстоким механізмом переслідування є етапування кримських політв’язнів із числа кримських татардо найвіддаленіших колоній російської федерації — за тисячі кілометрів від Криму. Це не лише ще одна форма депортації, а й спосіб ізолювати активістів від родин і правозахисної підтримки. Серед таких прикладів — Марлен Асанов, який відбуває покарання у Мордовії (1700 км від Криму), Ремзі Бекіров — в Абакані (5500 км), Різа Ізетов — у Республіці Саха (9000 км).
Попри це, політв’язні, їхні родини та адвокати не здаються. Вони борються за переведення ближче до Криму. Так, наприклад, політв’язень Арсен Абхаіров, який перебував за 7000 кілометрів від дому у ВК-8 в Улан-Уде (Республіка Бурятія). «Суд» двічі розглядав його позови і зараз його етаповано до колонії в Чувашії, яка хоч і за 2000 км, та все ж значно ближче до рідного дому.
Та все ж, наскільки ж потрібно боятися кримських татар, аби протягом століть системно змушувати їх покидати свою землю?