21 лютого 2025 року кримський політвʼязень Геннадій Лимешко, який народився 27 грудня 1992 року, був звільнений із російської колонії після завершення повного терміну незаконного ув’язнення по «справі диверсантів» за статтями ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 222.1, ч. 2 ст. 223.1. Геннадій був заарештований 12 серпня 2017 і засуджений окупаційним судом 10 серпня 2018 року до 8 років позбавлення волі.
Оскільки під час перебування у місцях несвободи йому виповнилось 25 років і потрібно було вклеювати фотокартку в його український паспорт, а він із зрозумілих причин цього зробити не міг, після звільнення його під конвоєм перевезли до Центру тимчасового утримання іноземців в Ростовську область, де він перебував з 21 лютого до 13 березня 2025 року.
Але його так і не звільнили, а декілька тижнів тому відвезли в невідомому напрямку. Зв’язок з ним відсутній і його місцезнаходження залишається невідомим навіть для близьких родичів. Згідно з інформацією, яку повідомила дружина політв’язня, Ірина Лимешко, Геннадій міг бути переведений до СІЗО № 1 міста П’ятигірськ, де можливо наразі утримується в ізоляції.
На жаль, відповідно до наявної інформації, проти Лимешка порушено нову кримінальну справу за начебто «публічні заклики до екстремістської діяльності», що може призвести до нових звинувачень та покарання до трьох років позбавлення волі.
Геннадій Лимешко є одним із десятків громадян України, які стали жертвами політично мотивованих репресій з боку росії. Його звільнення супроводжувалося численними труднощами, а подальша ситуація навколо його зникнення викликає серйозне занепокоєння як серед родичів, так і серед міжнародної спільноти.
Зазначимо, що ситуація з Лимешком не є поодиноким випадком, а підсвічує системну проблему, яка виникає у громадян України, яких росія незаконно утримує у в’язницях на своїй території і на тимчасово окупованих територіях України: якщо під час перебування у в’язниці їм виповнюється 25 або 45 років, росія починає вважати їх українські паспорти недійсними і після закінчення терміну перебування за ґратами поміщує їх в Центри тимчасового утримування іноземців та вимагає від них надання «дійсних українських документів, які посвідчують їх особу та українське громадянство». Таким документом, окрім українських внутрішнього або закордонного паспортів, може бути Посвідчення особи на повернення в Україну.
Нагадаємо, що аналогічна ситуація була з іншими політв’язнями: Андрієм Захтеєм та Миколою Шиптуром, незаконні терміни ув’язнення яких закінчилися в лютому та березні 2023 року, і яких окупанти також запроторили на декілька місяців в Центр тимчасового утримання іноземців в Ростовській області. Тоді ситуацію вдалося розв’язати завдяки активній позиції родичів політв’язнів, своєчасному підключенню до ситуації небайдужих правозахисників і адвокатів та … вдалому збігу обставин. Але, на жаль, так щастить не всім.
Проблема в тому, що на даний час для отримання Посвідчення особи на повернення в Україну людина повинна особисто звернутися до дипломатичного представництва України на території країни перебування, а як відомо, посольства та консульства України на території росії припинили працювати після початку широкомасштабного вторгнення в лютому 2022 року.
Відповідно до постанови КМУ № 1201 від 21.10.2022 року в рамках експериментального проєкту до 13 листопада 2023 року Посвідчення особи на повернення в Україну можна було отримати на території України в Державній міграційній службі за зверненням родичів або Мінреінтеграції, але цей експериментальний проєкт більше не діє.
Натомість Кабінет Міністрів України постановою № 194 від 23.02.2024 року в рамках чергового «експериментального проєкту» дозволив протягом двох років, починаючи з 21 березня 2024 року, оформляти громадянам України, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих росією, Тимчасові посвідчення громадянина України, яке підтверджує особу та її українське громадянство. Але політв’язням, у яких строк дії українських паспортів завершився під час перебування їх у незаконному ув’язненні, це жодним чином не допоможе!
По-перше, цей порядок розповсюджується лише на громадян України, які перебувають на тимчасово окупованих територіях України і якщо особу вивозять на територію росії, вона вже не може отримати Тимчасове посвідчення громадянина України за цією процедурою.
По-друге, тимчасове посвідчення можна оформити лише тим громадянам, дані про яких є в Єдиному державному демографічному реєстрі, а він почав діяти лише з початку 2016 року. Тому в ньому точно немає інформації про тих, кого окупанти незаконно затримали в Криму в 2014–2015 роках. Більш того, інформація про людину вноситься в реєстр тільки тоді, коли людина отримує свій перший біометричний документ: внутрішній ID або закордонний паспорт. А далеко не всі громадяни України з 2016 року отримували такі документи.
По-третє, росія не визнає на ТОТ України і на території росії Тимчасове посвідчення громадянина України як документ, який підтверджує особу та її українське громадянство, вимагаючи надання або українських паспортів, або Посвідчення особи на повернення в Україну. Свою відмову визнавати тимчасове посвідчення за належний документ росіяни пояснюють зокрема тим, що цей документ не передбачений Угодою між Україною і росією про безвізові поїздки громадян України і росії від 16.01.1997 року. Варто зазначити, що Україна припинила дію цієї Угоди з 1 липня 2022 року постановою КМУ № 692 від 07.06.2022 року, але росія не зважає на це і продовжує вимагати від громадян України саме ті документи, які зазначені в додатку 2 до вищевказаної Угоди.
От і маємо ситуацію, коли незважаючи на те, що Геннадій Лимешко відбув повний термін незаконного ув’язнення в рф, він не зміг повернутися в Україну, оскільки стикнувся з проблемою відсутності у нього документів для повернення в Україну.
Важливо зазначити, що багато українців, яких утримували незаконно в російських колоніях, не мають можливості повернутися в Україну після завершення терміну покарання. Проблеми з поверненням на батьківщину залишаються актуальними, і ця ситуація вимагає рішучих дій з боку української держави та міжнародної спільноти. Цю ситуацію необхідно виправити в найкоротші терміни, щоб більше не виникали ситуації, коли люди після незаконного ув’язнення, маючи проблеми з документами, не мають можливості безперешкодно повертатись в Україну і таким чином залишаються під загрозою нових переслідувань і звинувачень. Майже кожен інший українець, хто опиниться в подібній ситуації, також буде заручником цієї жахливої проблеми.
Державні органи України повинні зі свого боку розробити реальні механізми розв’язання подібних проблем, щоб люди безперешкодно в короткі терміни могли повертатися додому в Україну. КРЦ наголошує, що не можна залишати в небезпеці наших громадян, особливо тих, хто вже стільки вистраждав в російському полоні. Це питання має бути розв’язане раз і назавжди, а інакше російська федерація і надалі продовжуватиме знущатися над громадянами України, вигадуючи ще нові звинувачення і не дозволяючи їм повернутися до нормального життя на батьківщині.