18 травня 1944 року — трагічна дата, яка назавжди змінила долю кримськотатарського народу. 81 рік тому рішенням керівництва СРСР кримськотатарський народ був підданий насильницькій і тотальній депортації з історичної Батьківщини – Криму, і висланий у віддалені райони Радянського Союзу.
Нелюдські умови комендантського режиму, що тривав з 1944 по 1956 роки – голод, епідемії, репресії і позбавлення волі в місцях спецпоселень – стали передумовою масової загибелі кримських татар, основну частину яких складали старі люди, жінки і діти. Згідно з відомостями Національного руху кримських татар, який провів в середині 1960-х років перепис кримськотатарського народу, усього з Криму було вислано 238 500 осіб, а число загиблих у перші роки 46,2% від числа всіх висланих.
На жаль, світ своєчасно не засудив цей страшний злочин. А безкарність породила нову трагедію. Тепер російська федерація вчиняє геноцид проти українського народу.
Мільйони українців стали жертвами воєнних злочинів росії. Частину — насильно вивезено на територію країни-агресора. Інші — були змушені тікати за кордон чи інші українські міста, рятуючи свої життя та життя своїх дітей. Це не просто цифри. Це зруйновані долі, зниклі люди, втрачене дитинство. І це триває просто зараз.
Російська влада роками намагалася знищити Україну та її народ:
- Голодомор 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947
- Депортація кримськотатарського народу 1944
- Окупація Криму та Донбасу 2014
- Повномасштабна війна в Україні 2022
Наразі офіційно депортацію кримськотатарського народу визнали актом геноциду 7 країн: Україна, Литва, Латвія, Канада, Польща, Чехія та Естонія.
Але цього недостатньо.
Світ має нарешті відкрити очі. Ці злочини — не лише наша пам’ять. Це — наша сьогоднішня реальність.
Ми маємо говорити. Ми маємо пам’ятати. Ми маємо зупинити зло, яке досі повторюється.