Сьогодні виповнюється два роки з дня ухвалення Великою палатою Європейського суду з прав людини фінального рішення у міждержавній справі «Україна проти росії (щодо Криму)». Юристка Кримськотатарського Ресурсного Центру Людмила Коротких наголосила, що це рішення має значення не лише для України, а й для розвитку міжнародного права, зокрема у питаннях відповідальності держав та захисту прав корінних народів.
За словами Коротких, суспільна увага здебільшого була зосереджена на значенні цього рішення для України, тоді як його вплив на міжнародне право потребує окремого аналізу.
«Про важливість і значення цього рішення для України говорили багато. Водночас значно менше уваги приділялося його впливу на розвиток міжнародного права, зокрема у питаннях відповідальності держав та захисту прав корінних народів. Ця справа демонструє, що Україна сьогодні не лише захищає свій суверенітет і права своїх громадян, а й формує нові підходи у міжнародному праві, які матимуть значення далеко за межами українського контексту», — зазначила юристка.
Вона нагадала, що рішення ЄСПЛ остаточно закріпило один із ключових принципів міжнародного права щодо окупованих територій.
«Головна цінність цього прецеденту полягає в тому, що ЄСПЛ остаточно закріпив у судовій практиці принцип, за яким обсяг відповідальності держави визначається її фактичним контролем над територією, а не формальним суверенітетом. Суд юридично зафіксував, що російська федерація здійснює ефективний контроль над АР Крим та містом Севастополем щонайменше з 27 лютого 2014 року. І саме росія, як країна-окупант, несе повну відповідальність за всі порушення на території півострова», — наголосила Коротких.
Окремо вона звернула увагу на те, що Суд визнав дії російської федерації не окремими випадками порушень, а цілісною державною політикою.
«Другий важливий момент в тому, що дії рф було кваліфіковано не як сукупність окремих інцидентів, а як «адміністративну практику» — тобто структуровану, повторювану та офіційно підтримувану державою політику. Це перевело аналіз із рівня поодиноких скарг на рівень юридичного визнання державної системи утисків, що дозволяє робити висновок про те що дії окупантів в Криму прямо чи опосередковано атрибутуються державі, тобто мова про відповідальність не окремих індивідів чи виконавців, а країни, як такої», — пояснила вона.
Особливе значення, за словами юристки КРЦ, має підхід Суду до оцінки порушень прав корінного кримськотатарського народу.
«Особливий інтерес викликає те, як Суд підійшов до питання порушення прав корінного народу України — кримських татар. Унікальність прецеденту в тому, що Європейська конвенція з прав людини взагалі не містить спеціальних статей щодо корінних народів, і хоча це не перший випадок коли Суд розглядає справи про порушення прав корінних народів, все ж це вперше, коли Суд проаналізував комплексно порушення низки прав проти всього народу, а не окремий конкретний випадок», — зазначила Коротких.
Вона наголосила, що Суд фактично продемонстрував можливість захисту колективних прав корінних народів через універсальні правові механізми.
«Суд продемонстрував, що універсальні інструменти здатні ефективно захищати колективні інтереси через статтю 14 (заборона дискримінації) у поєднанні з правами на приватне життя, свободу релігії, вираження поглядів та зібрань. ЄСПЛ констатував повну відсутність об’єктивного та розумного виправдання для дискримінації кримських татар, яка виражалася у непропорційних обшуках, тиску на релігійні громади та припиненні мовлення кримськотатарських медіа, зокрема телеканалу ATR», — підкреслила вона.
У цьому ж контексті Суд розглянув і заборону діяльності Меджлісу кримськотатарського народу.
«Суд оцінив переслідування його членів через призму свободи об’єднання (стаття 11) і визнав дії окупаційної влади не ізольованим заходом, а елементом ширшої практики, спрямованої на звуження можливостей корінного народу здійснювати колективне представництво своїх інтересів. Фактично, Суд дав правову оцінку впливу державної політики окупанта на корінний народ як на цілісну групу, що прямо кореспондується зі стандартами Декларації ООН про права корінних народів», — зазначила юристка.
Коротких також назвала історичним той факт, що ЄСПЛ вперше комплексно оцінив вплив політики держави-окупанта на права корінного народу в умовах тривалої окупації.
Крім того, рішення має надзвичайно важливе практичне значення для майбутніх індивідуальних справ.
«Велика палата дійшла висновку, що вся судова система, створена рф у Криму, не може вважатися «встановленою відповідно до закону» (порушення статті 6 Конвенції), оскільки поширення російського законодавства на півострові відбулося всупереч нормам міжнародного гуманітарного права. Цей висновок означає, що в окупованому Криму апріорі відсутній ефективний механізм правового захисту, і тепер індивідуальним заявникам у Страсбурзі більше не потрібно з нуля доводити системність порушень чи незаконність судів — вони можуть спиратися на вже готові висновки Великої палати», — пояснила вона.
За словами юристки, цей підхід уже активно застосовується Судом у низці справ, пов’язаних із порушеннями прав людини в окупованому Криму.
Підсумовуючи, Людмила Коротких наголосила, що рішення у справі «Україна проти росії (щодо Криму)» стало важливим етапом не лише для України, а й для міжнародної системи захисту прав людини.
«Рішення у справі «Україна проти росії (щодо Криму)» продемонструвало гнучкість та потенціал міжнародного права у притягненні країни до відповідальності за фактичні порушення, в тому числі проти корінного народу. Воно підкреслило, що навіть за відсутності вузькоспеціалізованих норм, універсальні правові механізми спроможні забезпечити ефективний захист прав людини та колективних прав корінних народів в умовах збройних конфліктів та тимчасової окупації», — зазначила вона.
«Для нас це рішення має значення не лише як юридичний прецедент, а й як важливий крок на шляху до відновлення справедливості для жертв окупації. Попереду ще тривалий процес забезпечення виконання рішення та відшкодування завданої шкоди, однак найважливіший перший крок уже зроблено. Цим рішенням було реалізовано право на правду та право на справедливість. Відтепер ніхто не може заперечувати ані факт окупації Криму, ані системний характер переслідувань, ані масштаб порушень прав людини на півострові, зокрема щодо корінного кримськотатарського народу. Саме тому це рішення вже стало частиною не лише правової перемоги України, а й міжнародної боротьби за відповідальність, справедливість і захист прав корінних народів», — підсумувала Людмила Коротких.