Борис Бабін, д.ю.н., професор, експерт Кримськотатарського Ресурсного Центру
Як вже неодноразово зазначалося, посушливий період 2019-2021 років у Криму істотно посилив значущість дослідження організаційних, управлінських та програмних кроків та заходів, яких було вжито чи мало бути вжито стосовно водної кризи на півострові. Аналіз діяльності РФ у цьому питанні з 2014 року пов’язаний із реалізацією так званої «федеральної цільової програми» «Соціально економічний розвиток Республіки Крим та м. Севастополя до 2020 року» (далі – «ФЦП») . Дослідження змісту початкової та наступних «редакцій» «ФЦП» та ступеню їх виконання станом на весну 2021 р. свідчить, що вища влада РФ ще з 2014 року розуміла важливість питання водозабезпечення у маловодному Криму, але до 2020 року «системних заходів» із стабілізації ситуації не вживала.
Передбачені з напрямів водопостачання та водовідведення заходи «ФЦП», попре значні виділені «федеральні кошти», реалізовані не були. При цьому навіть виконання цих «заходів» щодо відведення та водорозподілу у значному чи повному обсязі не знизило б викликів для господарства півострову. Адже відповідна частина «ФЦП», як у її первинній, так і нинішній «редакції» носить здебільшого паліативний характер. Інфраструктурні «проекти» «ФЦП» або не мають необхідного наукового обґрунтування або не забезпечені належними технологіями, їх більшість очевидно була призначена виключно для «освоєння федеральних коштів» без вжиття практичних кроків. При цьому очевидною стала концентрація заходів «ФЦП» на водозабепеченні Севастополя як головної військової бази загарбників. Єдиним в цілому реалізованим «комплексом заходів» «ФЦП» стала розбудова Нєжінського, Просторненського та Новогрігорівського водозаборів для водозабезпечення Східного Криму. Водночас саме робота цих водозаборів, із викачуванням щорічно десятків мільйонів кубометрів на кожному стала ключовою у формуванні екологічної кризи в сучасному Криму.
Станом на посушливе літо 2020 р. для вищої влади РФ стало очевидною не тільки паліативність «ФЦП» у вимірі водопостачання, але й той факт, що Україна не має наміру подавати в Крим воду Північнокримським каналом та тим самим сприяти мілітаризації та колонізації півострову агресором. За таких умов влада РФ та її окупаційна «адміністрація» змінили не лише свою риторику та політико-юридичну позицію щодо отримання води з материкової України, але й намагаються вжити «надзвичайних системних заходів» із налагодження водопостачання та водорозподілу в Криму.
Перші «невідкладні кроки» РФ із вирішення посиленої «водної кризи» в Криму у 2020 році мали певною мірою хаотичний та волюнтаристський характер. Зокрема в рамках цих заходів основні реальні дії становили спроби розширення дебету артезіанських свердловин водозаборів, перекидання тимчасових водогонів на суходільній частині Кримського півострову з метою перерозподілу артезіанських джерел, встановлення та поступове посилення адміністративних обмежень для користувачів. Примітно, що низка заходів водопостачання до 2020 року використовувалися виключно у пропаганді РФ, але у практичному вимірі не досліджувалися навіть на рівні проектування, не включалися у «ФЦП», як очевидно утопічні. Зокрема це стосувалося перекидання водних ресурсів з Краснодарського краю РФ водогоном через Керченську протоку, масового будівництва опріснювальних установок, пошуку в Криму глибинних (гідротермальних) вод, пошуку вод на континентальному шельфі Азовського моря тощо. До 2020 року ці ідеї періодично озвучувалися представниками російської влади, окупаційної адміністрації та підконтрольних ним «експертів» і «науковців», але носили суто пропагандистський характер.
Питання водогонів через Керченську протоку на даний момент залишається суто пропагандистським, через фізичну відсутність залишків води у поверхневих джерелах Краснодарського краю РФ. Воно досі не підіймається у практичних діях РФ, кошти на ці заходи не витрачаються, відомості про проведення науково-дослідних або інженерно-підготовчих робіт у відкритих джерелах відсутні. Отже такі дії будуть ймовірні лише за умови надгострої ситуації із водопостачанням в Криму, адже серед іншого зумовлять глибоку водну кризу в Краснодарському краї, який є одним з ключових сільськогосподарських регіонів РФ. Водночас у 2020 р. загострення вод дефіциту для мілітаризації та колонізації Криму змусило вищу владу РФ звернутися до низки «інфраструктурних проектів», які ще у 2014 році виглядали цілком утопічно.
Це знайшло прояв у «Комплексному плані по забезпеченню належного водопостачання Республіки Крим та м. Севастополя», затвердженому розпорядженням Уряду РФ від 16 жовтня 2020 р. № 2668-р (далі – «План») , розрахованим на «виконання» у 2019-2024 роках у розмірі 48 мільярдів 5,2 мільйонів рублів, з яких 95,56 % – це «кошти федерального бюджету», а решта – «регіональні надходження». При цьому «План», на відміну від «ФЦП», одразу мав щодо водопостачання системний фактичний вимір бажаного результату, а саме отримання на півострові, станом на 2024 рік, додатково 309,86 тисяч кубометрів води на добу. Нагадаємо, що у найпершій редакції «ФЦП» 2014 року йшлося про її фінальний результат у 92 тисяч додаткових кубометрів на добу, станом на 2017 рік.
Додамо, що у первинній редакції «ФЦП» 2014 р. на інженерні інфраструктурні «заходи» мало бути «виділене» в 2015-2020 роках 65737,62 мільйонів рублів (9,65 % загального кошторису «ФЦП») але з них на «заходи із водозабезпечення» АР Крим у 2015-2020 роках передбачалося «виділити» 6485,98 мільйонів рублів (0,95 % загального «кошторису» «ФЦП»), а щодо Севастополя – 4569,44 мільйони рублів (0,67 % цього «кошторису») . Пізніше, у версії «ФЦП» станом на 2020 рік на створення та розвиток Нєжінського, Просторненського і Новогрігорівського водозаборів, як ключових практичних об’єктів «ФЦП» у сфері водопостачання було передбачене 14 мільярдів 258,39 мільйонів рублів, із перспективою нарощування водопостачання у цій системі до 195 тисяч кубометрів на добу . Отже «План» 2020 р. передбачав фінансування, яке істотно перевищує відповідні показники «ФЦП» щодо водопостачання.
При цьому частина з 14 напрямів «Плану» все ж була взята з «ФЦП», про що згадується у «Плані» щодо трьох його «питань». По-перше це будівництво Бештерек-Зуйського водозабору та водоводу до Сімферополя, на яке передбачалося «виділення» 1787,1 мільйонів рублів (з них 90 % коштів передбачалося виділити у 2023-2024 роках), що мало надати за «Планом» 11,5 тисяч кубометрів на добу. Водночас вказані показники викликають істотний сумнів, адже прикладом добовий поверхневий стік річок Зуї та її приток, таких як Бештерек, становить лише декілька тисяч кубометрів. Крім того максимальний проектний обсяг Баланівського водосховища, яке збудовано у 1975 р. на Зуї вище планованого водозабору, становить усього 5,1 мільйонів кубометрів. Тобто з вказаним планованим добовим відбором з Бештерек-Зуйського водозабору планувалося щорічно викачувати співставний із повним водосховищем обсяг.
Іншим «заходом» «Плану» взятим з «ФЦП», стало проектування та будівництво каналізаційних очисних споруд «Південні» у Севастополі, на які передбачалося «витратити» 8505,2 мільйонів рублів, та з них 70 % передбачалося «витратити» у 2023-2024 роках. Також «План» запозичив із «ФЦП» такий захід як «розробка техніко-економічного обґрунтування щодо інвестиційного проекту» «Використання Міжгірського водосховища для заповнення дефіциту води і водозабезпеченості Сімферополя та інших вододефіцітних регіонів».
Примітно, що з передбачених «Планом» 103,4 мільйонів на цей «проект» 31 мільйон вже було виділене у 2019 році та що 72,4 мільйони передбачається витратити у 2021 р. При цьому як вчергове обіцяна окупантами розбудова «Південних», так і «інвестпроект» власне додаткових нових водних надходжень не передбачають. Загалом примітно, що за поточною «редакцією» «ФЦП» вказані кошти мало «освоювати» Міністерство економічного розвитку РФ, а у «Плані» до нього додаються федеральні міністерства екології та будівництва.
Три «заходи» «Плану» передбачають їх «наступне включення» у «ФЦП», зокрема – щодо очищення стоків на каналізаційних очисних спорудах «Південні» для повторного використання в технічних цілях. Але очевидне, що отримати в Севастополі за таким «заходом» передбачені «Планом» 5 тисяч кубометрів на добу можна буде тільки після будівництва тих самих очисних споруд (що за тим самим «Планом» не можна очікувати раніше 2024 року). Тому навіть «фінансування» на цей «захід» у «Плані» не передбачене, із скромною приміткою про те, що його обсяг «буде визначено після проведення проектно-вишукувальних робіт».
Ще два пов’язані між собою «заходи» «Плану» передбачають відповідно «затвердження та реалізацію плану заходів із зниження втрат у мережах водокористування» у 2020-2023 роках відповідно в Криму (4360 мільйонів вкладень із прогнозованими 27,86 тисяч кубометрів економії щодобово) та Севастополі (3605,4 мільйонів вкладень із прогнозованими 5 тисяч кубометрів економії щодобово). Особливістю саме цих кроків є те, що фінансування 2020 року мало виділятися на них із «резервного фонду Уряду РФ» (400 та 175 мільйонів відповідно). Ці два подібні «приписи» «Плану» (як і загальний зміст «ФЦП») чітко доводять пріоритетність для РФ інфраструктурного забезпечення саме Севастополя як головної бази мілітаризації регіону.
Ще чотири «заходи» «Плану» носять разовий та очевидно екстрений характер, їх первинну реалізацію передбачалося здійснити у 2020 році за рахунок «резервного фонду Уряду РФ». Зокрема це «геологічне вивчення та розвідка водозаборів з метою збільшення використання підземних вод», до яких мало бути залученими Роснадра та «Росгеологія» та які мали відбутися у Криму (250 мільйонів вкладень із прогнозованим винайденням додаткових 22,5 тисяч кубометрів щодобово) та Севастополі (55 мільйонів вкладень із прогнозованим винайденням додаткових 3 тисяч кубометрів щодобово).
Також два екстрених «заходи» мали бути здійсненими у Севастополі «силами Міністерства оборони» РФ, це «комплекс заходів по перекиданню води з Кадиковського кар’єру» (350 мільйонів інвестицій та 15 тисяч очікуваних кубометрів щодобово) та «будівництво водозабору на річці Бельбек з очисними і інженерними спорудами і водоскидів на Водопровідний вузол № 3 Севастополя» (4603,5 мільйонів інвестицій та 40 тисяч очікуваних кубометрів щодобово).
Крім цих «заходів» «План» передбачав ще чотири «заходи», «доцільність реалізації» яких мала бути «визначена з урахуванням додаткової оцінки та реалізації інших заходів» «Плану». Зокрема це «перекидання частки стоку річки Салгір у Міжгірний гідровузол», на що у 2021 р. мало бути виділене 5,7 мільярди рублів, із прогнозованим отриманням 60 тисяч кубометрів щодобово. Також це будівництво водотоків від Чорноріченського водосховища до водопровідного вузла № 3 Севастополя, на яке у 2024 р. (!) мало бути виділене 9,5 мільярдів рублів із прогнозованим отриманням 10 тисяч кубометрів щодобово. Примітно що саме цей «проект», із дещо іншим формулюванням, входив у первинну «редакцію» «ФЦП», але потім окупанти від нього вочевидь відмовилися.
Іншим «заходом» із невизначеною «доцільністю» «План» передбачав «будівництво споруд з опріснення морської води за технологією зворотного осмосу (без урахування будівництва інженерної інфраструктури)», на яке мало бути виділене у 2021-2022 роках по 8,2 мільярди рублів у Криму та Севастополі, що мало надати по 20 тисяч кубометрів щодобово на обох територіях. Четвертим «не остаточно визначеним» «заходом» із фінансуванням у 985,6 мільйонів рублів за 2021-2022 роки та очікуваним додатковим отриманням 70 тисяч кубометрів щодобово «План» встановив «геологічне вивчення надр з метою виявлення нових родовищ питних підземних вод» в Криму та Севастополі.
З відкритих джерел відомо про спробу виконання окупаційною «адміністрацією» РФ, російськими військовими та низкою структур в рамках укладених «контрактів» окремих заходів «Плану» у 2020-2021 роках. Це насамперед водогін з Кадиковського кар’єру, водозабір на річці Бальбек та Бештерек-Зуйський водогін. Вода з Кадиковскього кар’єру стала подаватися на Севастополь у листопаді 2020 р. але вже у січні 2021 р. після викачування приблизно 900 тисяч кубічних метрів подача припинилася через вичерпання кар’єру . Водозабір на річці Бальбек та Бештерек-Зуйський водогін були «урочисто відкриті» на «сьому річницю» спроби анексії Криму 18 березня 2021 р., при цьому за твердженнями окупантів за перший місяць експлуатації водозабір на річці Бальбек надав Севастополю до мільйона кубічних метрів води (за потреби міста в 80 тисяч кубометрів щодобово) . Водночас Бештерек-Зуйський водогін станом на квітень 2021 р. на проектну потужність ще не виведене, що є прогнозованим, зважаючи на вищенаведене.
Очевидно що на початок 2021 р. для вищої влади РФ як «заходів» так і «коштів» «Плану» виявилося недостатньо. Тому розпорядженнями уряду РФ від 13 березня 2021 р № 596-р та № 597-р будо окремо виділене 1135 мільйонів рублів на «вирішення проблем водопостачання Севастополя», та ще 2148 мільйони на аналогічні питання щодо Криму. З цих «коштів» було передбачене «виділення» на «геологічне дослідження надр із пошуками нових родовищ» 701,2 мільйони рублів для Криму та 284,4 мільйони рублів для Севастополя. Як вже вказувалося вище н аналогічні «заходи» розпорядженням уряду РФ від 16 жовтня 2020 р. № 2668-р передбачалося надання 985,6 мільйонів рублів .
Примітно що у розпорядженнях № 596-р та № 597-р як «кошти» на «дослідження надр» так і на «зниження втрат в мережах водопостачання» (1560 мільйонів рублів для Криму та 910,3 мільйонів для Севастополя) передбачалися як фінансування «Плану», а саме його аналогічних п. 1 та п. 9 (але вже очевидно із іншими кошторисами) як «субсидії бюджету» «суб’єктів» з «федерального бюджету» в розмірі 95 %. При цьому для Криму передбачалося отримання через таке фінансування не менше 74 тисяч кубометрів на добу, а для Севастополя – не менше 14 тисяч кубометрів.
Ці загальні цифри трохи менше за арифметичну суму п. 1 та п. 9 «Плану» але не слід забувати, що «План» передбачав отримання 70 тисяч кубометрів на добу разом для Криму і Севастополя за рахунок «дослідження надр» та 27,86 тисяч кубометрів на добу разом для обох територій через «зниження втрат». Водночас пропорція розподілу фінансування у 2021 р. вже інша, із пріоритетом на «зниженні втрат». Примітно що навіть підконтрольні РФ вчені до концепції пошуку нових джерел у надрах ставляться скептично . Характерно що ані «План» ані розпорядження № 596-р та № 597-р райони «дослідження надр» не уточнюють узагалі.
Водночас у 2020 р. російська пропаганда поширювала повідомлення представників «Севастопольського державного університету» щодо дослідження ними «двох наскрізних тектонічних розломів з напірними підземними водами, що мігрують на відстань більше 120 кілометрів від Кримських гір до їх субмаринного розвантаження під акваторію Азовського моря» . Дослідження попередньої діяльності «Севастопольського державного університету» свідчить про попереднє відображення цієї діяльності у роботі його кафедри «Радіоекологія і екологічна безпека» яка до окупації діяла у складі Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості. На думку цих авторів нібито підземні води витікають на значних глибинах з Криму та «розвантажуються» у Азовському морі, а саме у районі Арабатської стрілки біля лінії розмежування .
Будь-яких інших науково обґрунтованих відомостей про наявність підземних вод на шельфі Азовського моря наразі не виявлене. Отже не виключається, що оприлюднені РФ у 2020 р. вищевказані відомості є підґрунтям для їх подальших заяв про перспективне видобування водних ресурсів на шельфі Азовського морі. Такі заяви починаючи з 2020 року робилися окремими посадовцями РФ та її окупаційної адміністрації. 18 березня 2021 р. вони були оголошені Президентом РФ та віце-прем’єр-міністром РФ на «нараді з питань соціально-економічного розвитку Криму та Севастополя» . Зокрема Хуснулліним М.Ш. було навіть заявлене про те, що з 15 квітня 2021 р. будуть проводитися геологорозвідувальні роботи з морських суден на Азовському морі . Та розпорядженням уряду РФ від 11 квітня 2021 р. № 932-р було виділене 70 мільйонів рублів на «геологорозвідувальні роботи» в акваторії Азовського моря з метою «оцінки ресурсного потенціалу питних підземних вод в четвертинних та неогенових відкладеннях» .
Водночас характерно, що анонсовані «Планом» опріснювальні споруди у прибережних місцевостях Криму наразі нібито проектуються. За неодноразовими заявами представників окупаційної адміністрації, поширюваними російськими медіа, такі екологічно небезпечні для морського середовища споруди передбачене робити у селі Фрунзе Сакського району та в Ялті . Також станом на квітень 2021 р. передбачені розпорядженням № 597-р кошти а саме 1194 мільйонів рублів було переведене до окупаційної адміністрації Севастополя, з них 890 на капітальний ремонт водорозподілу .
Таким чином хоча керівництво РФ із 2014 розуміло важливість питання водозабезпечення у маловодному Криму, до 2020 року системних заходів із стабілізації ситуації не вживалося. Передбачені «заходи» «ФЦП», попре значні виділені «федеральні кошти», реалізовані не були, та й навіть їх «виконання» не знизило б викликів для господарства півострову. Адже відповідна частина «ФЦП», як у її первинній, так і нинішній «редакції» носить здебільшого паліативний характер. «Інфраструктурні проекти» «ФЦП» або не мають необхідного наукового обґрунтування або не забезпечені належними технологіями, їх більшість очевидно була призначена виключно для «освоєння федеральних коштів» окупаційною «адміністрацію» та пов’язаними із нею комерційними структурами без вжиття практичних кроків.
Подібна ситуація складається й щодо «Плану» та щодо актів уряду РФ 2021 р. у частині «геологічного пошуку вод» в Криму чи на шельфі Азовського моря. При цьому очевидною є концентрація «заходів» «ФЦП», «Плану» та практичних дій влади РФ та її окупаційної «адміністрації» на водозабепеченні саме Севастополя як головної військової бази загарбників. Якщо в рамках «ФЦП» окупанти також реалізували розбудову Нєжінського, Просторненського і Новогрігорівського водозаборів для водозабезпечення Східного Криму, то в межах «Плану» ними здійснене додаткове забезпечення Севастополя, яке, втім, не носить сталого характеру. Водночас станом на весну 2021 р. очевидне вичерпання управлінських, організаційних та фінансових заходів окупантів із вирішення водної кризи в Криму, зумовленої саме його злочинною мілітаризацією і колонізацією агресором.
[1] https://www.garant.ru/products/ipo/prime/doc/70614732/
[2] https://docs.cntd.ru/document/566032089
[3] https://fcp.economy.gov.ru/cgi-bin/cis/fcp.cgi/Fcp/ViewFcp/View/2017/42
[4] https://fcp2020.ru/monitoring/
[5] https://www.pnp.ru/social/v-sevastopol-nachala-postupat-voda-iz-kadykovskogo-karera.html
[6] https://obyektiv.press/node/120431
[7] https://ru.krymr.com/a/news-v-inkermanskom-vodozabore-sevastopolya-istoshchilsya-zapas-vody/31033366.html
[8] https://vesti92.ru/news/blagoustroystvo/belbekskiy-vodozabor-dal-sevastopolyu-bolee-millio/
[9] http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/0001202103160004
[10] http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/0001202103160016
[11] http://static.government.ru/media/files/QPkiRTCAf341Xo8mYgPVNgU0CP4jFbZ8.pdf
[12] https://novayagazeta.ru/articles/2021/01/03/88598-proekty-sploshnaya-voda
[13] https://tass.ru/obschestvo/8771225
[14] https://www.sevsu.ru/novosti/item/9420-yadernyj-magnitno-rezonansnyj-geotomograf-razrabotannyj-v-sevgu-pozvolil-obnaruzhit-bolshie-zapasy-podzemnykh-presnykh-vod-v-krymu
[15] https://www.sevsu.ru/univers/iyaiep/rieb
[16] https://www.sevsu.ru/images/univer/2_iyaeip/epeb_2019/%D0%AD%D0%9F%D0%AD%D0%91-2019.pdf
[17] http://www.kremlin.ru/events/president/news/65173
[18] https://tass.ru/obschestvo/10938005
[19] http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/0001202104130030
[20] https://tass.ru/obschestvo/9855241
[21] https://www.pnp.ru/social/pervuyu-opresnitelnuyu-ustanovku-v-krymu-postroyat-v-sakskom-rayone.html
[22] https://tass.ru/ekonomika/10639279
[23] https://new-sebastopol.com/news/id/42460