Кримськотатарський Ресурсний Центр розпочинає серію публікацій рекомендацій та тез виступів експертів ХІІ сесії Кримського дискусійного клубу на тему “Морський вимір окупації Криму”. До Вашої уваги стаття Андрія Риженка, капітана 1 рангу, екс-заступника начальника штабу ВМС України (2004-2020 рр.) про нарощування Росією бойових спроможностей для домінування у Азово-Чорноморському регіоні, про маніпуляції РФ міжнародним правом та необхідність співробітництва України з НАТО і ВМС країн Альянсу (рекомендації).
Скріншот вебінару "Морський вимір окупації Криму"
Головним джерелом нестабільності та загроз у Чорноморському регіоні є неоімперська політика Російської Федерації, яка спрямована на відновлення статусу військової наддержави, який мав СРСР. Росія діє переважно гібридними методами для поновлення контролю над важливими для неї територіями, штучно створює та підтримує заморожені конфліктні зони: Придністров'я, Абхазія, Північна Осетія, Крим та Донбас.
Вони маніпулюють, або навіть нехтують міжнародними нормами на свою користь. З одного боку Росія нібито виступає посередником – миротворцем та декларує про верховенство суверенітету держав, а з іншого – таємно, або навіть відкрито, підтримує сепаратистські рухи військовими, економічними, дипломатичними і інформаційними засобами.
Перебіг останніх подій в Криму та на Сході України став можливим завдяки:
– чітко спланованої «гібридної» агресії Російської Федерації проти України;
– відсутності надійних зовнішніх гарантій безпеки для України в умовах мало ефективної власної системи забезпечення національної безпеки;
– недооцінці Україною «гібридних» загроз та викликів: в інформаційній, економічній сфері та енергетичному секторі.
Протягом 5 років незаконної анексії Криму, керівництвом Збройних Сил Російської Федерації надається певний пріоритет у підсиленні своїх військово-морських спроможностей на Чорному морі. За цей період вони збільшили чисельність новітніх кораблів у регіоні на вісімнадцять одиниць, що в 3,6 раз більше ніж на Балтійському флоті та в 4,5 разів більше, ніж на Північному флоті. Зазначене дозволило довести чисельність Чорноморського флоту РФ до 49 бойових надводних кораблів (катерів) і підводних човнів.
Чорноморський флот РФ на сьогоднішній день спроможний нанести ракетний удар сумарним ракетним залпом в 72 крилаті ракети на дальність по надводним цілям до 300 км, а по наземним – до 1500 км. На перспективу, через вплив санкцій, всі нові російські кораблі, що надходитимуть, будуть класу корвет та менші. Але й це дозволить довести сумарний залп до 170 крилатих ракет у найближчі 2-3 роки. Крім того останні 2 роки Росія опанувала переброску своїх кораблів з Каспійського моря через Волго-Донской канал до Чорного моря, що додатково підсилює її спроможності в регіоні.
Крім цього, з 2014 року Російською Федерацією було нарощено інші бойові спроможності для домінування у регіоні:
– створено комплект сил і засобів Чорноморського флоту у вигляді ешелонованої системи протикорабельної оборони виявляти та знищувати надводні цілі на дальності до 300 км;
– триває інтенсивна бойова діяльність нових російських підводних човнів класу «Кіло» у Чорному морі та у Східному Середземномор'ї. Ми вважаємо, що росіяни, принаймні, маніпулюючи Конвенцією Монтрьо (1936), переміщують свої підводні човни поза межі Чорного моря, під виглядом проведення ремонтів в Санкт-Петербурзі, але насправді ведуть бойові дії у Сирії;
– завдяки розгортанню в Криму систем С-400 і С-300, створено ешелоновану систему протиповітряної оборони, здатну виявляти цілі на дальності до 600 км та знищувати на дальності до 240 км .
Росія створює стаціонарну систему гідроакустичного спостереження в північно-західній частині Чорного моря та на газопроводі Турецький потік, таким чином залучає цивільні об’єкти морської індустрії до військового призначення;
відмічається інтенсифікація відпрацювання масованих авіаційних ударів з одночасним знаходженням у повітрі більше 100 літаків та близько 60 вертольотів, у комплексі із застосуванням ракетної зброї морського і берегового компонентів, з проведенням імітації ударів по кораблях НАТО під час заходів до Чорного моря.
проводяться випробування нових або модернізованих видів ракетного, торпедного та радіо-електронного озброєння. Протягом серпня цього року ми спостерігали випробування нової протичовнової ракети-торпеди. В якості мішені використовувався підводний човен «Ростов-на Дону» класу Кіло.
Крім значної загрози з морського напрямку, на теперішній час Російська Федерація біля кордону з Україною постійно утримує від 28 до 31 батальйонних тактичних груп у 2-х добовій готовності до застосування.
Росія продовжує реалізацію стратегії «повзучої експансії домінування» у міжнародних водах Чорного моря, для чого створює і поширює заходи перешкоджання свободі судноплавства. Основою відносно нового способу є маніпуляції положеннями конвенції СОЛАС (1974). Росія декларує необґрунтовано великі за розміром і тривалістю райони моря забороненими для судноплавства, нібито для бойової підготовки та проведення стрільб. Наприклад, у серпні цього року вони перекрили з цією метою на 3 тижні практично 25% вод Чорного моря, чим заблокували міжнародні шляхи судноплавства між Україною, Грузією, Румунією, Туреччиною і Болгарією. Торгівельні судна були вимушені оминати значні морські райони, де більшість часу задекларованих заходів не проводилось.
Крім того, Росія продовжує затримувати судна різних країн на вході/виході з Керченської протоки на шляху до портів України на Азовському морі: Бердянську і Маріуполя. Останні 2 місяці ми спостерігаємо збільшення часу затримки суден – до 2 діб у одному напрямку (це багатократно перевищує час очікування суден, що прямують до російських портів).
Нам дуже потрібна допомога НАТО і ВМС країн Альянсу, ми зацікавлені у наступних напрямках співробітництва:
1. Продовження візитів до портів України кораблів постійно-діючих груп НАТО та ВМС країн партнерів.
2. Продовження серії навчань та тренування стандартами НАТО. До таких навчань відносяться навчання «Сі Бриз» (із ВМС США), «Ріверіан» (із ВМС Румунії), «Вотч Кіпер» (із ЗС Великої Британії). Підготовку наших надводних кораблів і катерів ми переводимо за методикою центру ФОСТ (Великої Британії), морської піхоти – за практиками морської піхоти США, Великої Британії. Є багато інших прикладів допомоги нам у підготовці сил з боку країн НАТО– всі вони нам дуже корисні.
3. Ми зацікавлені у продовженні освіти і стажування наших курсантів у Академіях ВМС країн НАТО, включаючи направлення на повний курс навчання. Нам потрібно збільшити й кількість офіцерів штабної і командної ланок, які навчаються у Коледжах ВМС та Морської піхоти країн НАТО. Важливим є продовження адаптації методик і програм військової освіти країн НАТО в наших військових навчальних закладах.
4. Допомогу у гуманітарному розмінуванні на Чорному та Азовському морях.
5. Стосовно військово-технічного допомоги пріоритетами є:
– складові системи спостереження на морі(мобільні радари, БПЛА, обладнання для МОЦ та літаків патрульної авіації), апаратура РЕБ(станції атакуючого радіо-електронного придушення),
– багатофункціональні патрульні катери із оборонною зброєю,
– протимінні безпілотні дрони та засоби пошуку,
– проект ударного ракетного катеру з перспективою його будівництва в Україні,
– допомога у розвитку інфраструктури: базування кораблів і морської піхоти, ремонтні майстерні, мобільні табори,
– поставка обладнання морської піхоти, включаючи бронетехніку.
В короткостроковій перспективі слід очікувати продовження посилення угруповання ЗС Росії в Азово-Чорноморському регіоні. Росія продовжуватиме виконання завдань в Середземному морі силами експедиційного угруповання в Сирії та нарощуватиме там свої військові активи.
Андрій Риженко, капітан 1 рангу, екс-заступник начальника штабу ВМС України (2004-2020 рр.)