Кримськотатарський Ресурсний Центр
+38 (067) 343 74 54   +38 (044) 489 61 25

Пандемія COVID-19: наслідки і перспектива

27 квітня 2020

Сьогодні я хочу поговорити про те, як економічні процеси, викликані пандемією короновірусу, впливають на суспільство і кожного з нас.

Особливо, для територій, що тимчасово знаходяться поза українською державною юрисдикцією. Зокрема, про Крим.

Але ми живимо у час, коли ситуація швидко змінюється. І новини тижневої давнини стали історію скоріше, ніж ми це осягнули.

Що ми отримали вже по факту майже всесвітнього карантину та європейської самоізоляції? Я хочу сказати про те, що нині в ЄС є чіткий розподіл між індивідуальним державним підходом до реагування на пандемію і на її економічні наслідки, а функції єдиних органів ЄС стали більшою мірою нейтральними. Скоріше, вони теж в самоізоляції.

І ще почалися економічні баталії за майбутній вплив на економіку. Нафта, газ, політика… і економіка. Росія та Саудівська Аравія, ціна на нафту, продаж нафти для Білорусі за ціною в 4 долари за барель, яка ще місяць тому була б жартом… Але далі жарт перейшов у площину абсурду – це від’ємна ціна на нафту.

«Роснєфть» декілька днів продавала нафту за ціною, що є нижчою за її собівартість. Близькосхідна нафта, зокрема, саудівська, видобувається за середньої собівартістю 1,8 дол. за баррель, а російська – понад 2,5 дол.  А всесвітній попит на нафту скорочується. Це дуже яскрава ознака того, що ми не повернемось у світ до пандемії.

За таких умов, що чекає на Крим? Чи будуть підійматися питання з приводу майбутнього Криму на різних політичних майданчиках?

Чи буде Україна послідовною та креативною у відстоюванні власної територіальної цілісності?

Я можу прогнозувати, що секвестр бюджету Росії відбудеться за фактом.

І нині російські можновладці запевняють суспільство у тому, що резерви достатні і не нафтою єдиною живиться бюджет, але різке зниження цін на енергоносії стане причиною ґрунтовного перерозподілу наявних коштів. Далі ситуація виглядає таким чином: що зберігати і від чого відмовлятися.

Коштовна, конфліктна і віддалена, попри Керченській міст, анексована у України територія, стане предметом особливої уваги … і на мою думку, фінансування Криму буде зменшуватись. Тому що для суспільства, в цілому, питання вирішене, кримчани, з позиції російської влади, «все вірно розуміють», а тому, певне погіршення життєвих умов буде роз’яснено з солов’їною наполегливістю. Є там такий оратор, пан Соловйов…

Нова, пост-карантинна економіка регіону, тут я кажу взагалі про Чорноморський регіон, буде довго формувати новітні обрії та долати не стільки наслідки кризи, скільки вибудовувати нову конфігурацію: що, як і до кого? Яким буде місце Криму? А тут ще глобальні кліматичні зміни…

Зима 2019-2020 року в Києві та й на всій території України зафіксована як найтепліша за останні майже 130 років спостережень, а в лютому 2020 року максимальна температура сягнула позначки 11-14 градусів тепла в останній день місяця.

Отже, кліматичні зміни – це вже сучасна реальність.

А що з водою? Ви бачили сухі дерева в лісах? І їх все більше. В одних регіонах ми спостерігаємо зниження рівня ґрунтових вод, все більше днів без дощів, і, навіть, без зимових морозів, а в інших, навпаки, відбувається підтоплення (через підвищення ґрунтових вод) та засолення.

Лісові пожежі. Сьогодні в Києві важко дихати. Вчора був день з найбільш несприятливим для киян станом атмосферного повітря за багато років. Скорше за все, за всі роки спостережень (забруднення повітря по деяким показниками перевищувала маскимально-допустими значення у 4-6 разів).

Лісові пожежі в Криму цього року показали приріст у 600% (це з російських джерел). Тут би сказати – до чого довела окупаційна влада. Та, на жаль, все складніше і сумніше. Бо не тільки в Криму, а у багатьох інших місцях глобальні кліматичні зміни перейшли в період катастрофічних наслідків.

І там треба вибудовувати нову економічну стратегію для України і стратегічно мислити щодо територій, які все одно повернуться до нашої держави.

У нас немає поки однозначних відповідей на питання, як побудувати стратегію деокупації, як вписати новітні виклики і накреслити кроки подолання небезпек що є нині, і що прогнозуються завтра.  Але ми конче потребуємо з боку держави партнерства та порозуміння стосовно спільної, я певен, мети.

Ми намагаємось, як при минулому уряду і за минулого президента, довести – час вибудовувати спільне бачення викликів. Час формувати стратегію повернення Криму до України.

Євген Хлобистов, доктор економічних наук, професор, 

експерт Кримськотатарського Ресурсного Центру