Експерт Кримськотатарського Ресурсного Центру Борис Бабін на ХХІ сесії Кримського дискусійного клубу на тему «Українсько-китайське співробітництво і деоккупація Криму» заявив, що зараз в Україну проникає вірус ідеології комуністичного Китаю. Це дуже небезпечно для України, навіть в порівнянні з російською ідеологією.
Виступ
Я б хотів погодитися з сьогоднішніми виступаючими, що є дуже багато питань, пов’язаних з внутрішньою і зовнішньою політикою сучасного комуністичного Китаю. Основна проблема – не Китай, як такий, а комуністичний режим в Китаї. Нам необхідно розуміти і мати загальний підхід до міжнародної ситуації, де є Китай і Росія – дві держави, де дуже сильно розвинений тоталітаризм, авторитаризм і імперіалізм, а також країни, які мають не тільки минуле – комуністичне і соціалістичне – але й сьогодення. І про це потрібно постійно говорити.
Сьогодні у нас є нова заява від пана Караганова – це російський ідеолог, один з основних ідеологів Путіна – про те, що Росія сьогодні є сателітом Китаю у світовій конфронтації з цивілізованим світом. Це офіційна політика Російської Федерації і також вона впроваджена на окупованих Росією територіях. І ми повинні пам'ятати, що в реальності Росія і комуністичний Китай намагаються змінити світовий порядок навіть в тому, що стосується юридичних питань.
Я хочу нагадати про, так звану, Шанхайську конвенцію, яку підписали ці країни, спрямовану на міжнародну криміналізацію і заборону так званого екстремізму на міжнародному рівні. Вони не говорять про тероризм, вони не говорять про насильницький екстремізм, а в принципі, про будь-яку діяльність, яка не підтримує існуючу владу в тій чи іншій країні. І це загальна позиція і Росії, і Китаю.
Якщо говорити про Росію, то це політика, яка реалізується в окупованому Криму, а Китаєм – зокрема в Східному Туркестані. І коли я чую про концентраційні табори, я можу говорити про один прямий приклад. Ви знаєте, що є Китайська Народна Республіка і, так звана, «Донецька народна республіка». І насправді у них однаковий підхід, однакові автори. Між цими авторами немає принципової різниці, тому що ці «народні республіки» були створені з використанням комуністичного тоталітаризму, який виключає будь-яку демократію в будь-якому контексті. І ми дуже багато чуємо про політику, про міжнародну політику.
Я можу погодитися, що, якщо ми говоримо, наприклад, про ООН, звичайно позиція комуністичного Китаю в ООН та інших організаціях, безпосередньо пов'язана з російською позицією, в тому, що стосується Криму, прав людини та інших питань. І я знаю, що багато країн, які не є друзями України, і є країнами, які не підтримують демократію і права людини, але у них, в принципі, немає саме такого анти-українського положення і позиції як спільно у комуністичного Китаю і Росії.
І я кажу своїм студентам, що є дві великі помилки, яких припустилася ООН: перша у 70-х роках, коли комуністичний уряд Китаю протиправно отримав місце в Раді Безпеки ООН. І друга помилка була допущена в 1991 році, коли Росія отримала місце в Раді Безпеки ООН на незаконних підставах, тобто у нас є два незаконні постійні члени Ради Безпеки ООН. Що ми можемо очікувати від таких незаконних структур? Думаю, що нічого хорошого.
Якщо повертатися до інвестиційної політики, я можу сказати про те, що дійсно, інвестиційна політика Китаю дуже проста. Я бачу її аналог кожен день біля одеських ринків. Тому що там можна побачити невеликі крамнички, у яких всі охочі отримують «просто так» якісь «легкі гроші». У них позичальників не просять виконувати будь-які вимоги, вони просто дають гроші, на які люди придбають горілку або наркотики, та потім до них прийдуть колектори та вони залишаться без житла на вулиці. І таким чином, в загальному, можна проілюструвати інвестиційну політику комуністичного Китаю.
Китай нічого не вимагає від країн, які стають боржниками Китаю, але вони використовують їх території, щоб поширювати власний тоталітарний режим. І ми вже бачимо перші результати цього інструменту в Україні. Коли ми чуємо про китайські гроші від високопоставлених осіб в Україні, то йдеться не тільки про гроші, а й про ідеологію. Ми чуємо, що, виявляється, Китайська Комуністична Партія «не така й погана». І я сподіваюся, що одного дня такі заяви посадовців будуть належним чином оцінені бо вони мають бути кваліфіковані відповідно до Кримінального кодексу України. Тому що у нас є спеціальна стаття в кодексі, яка була включена після Революції Гідності, якою була криміналізована тоталітарні символіка та ідеологія, як комуністична, так і нацистська.
У свій час, я упевнений, що люди, які заявляють, що Китайська Комуністична Партія «не така й погана», понесуть в Україні відповідне покарання.
Що нас чекає в майбутньому? Ми вже не раз про це чули раніше, що у комуністичного Китаю є економічний інтерес в окупованому Криму. Невеликий приклад: комуністичний Китай займає перше місце серед «експортерів» кримських товарів, з третіх країн, крім РФ та України, які не є пострадянськими. Звичайно, якщо ми говоримо про Білорусь чи Казахстан, то вони продовжують «експортувати» з Криму, але у них відносно невеликий ринок і вони знаходяться в митному союзі з Росією і для них, в принципі, складно відокремлювати кримські товари від російських. Особливо, коли ми говоримо про товари, які не є повністю виробленими там.
У комуністичного Китаю ситуація інша. І вони, в принципі, можуть диференціювати кримську і російську продукцію. І я ніколи не повірю, що кримські товари є важливими для Китаю, тому що Крим виробляє в основному сільськогосподарську продукцію та є дуже багато інших дешевих джерел такої продукції в світі, ближче до Китаю. Насправді ми говоримо тут не тільки про економічну, а й про політичну позицію Китаю. Тому що немає якогось економічного обґрунтування чому ці товари «експортуються» з Криму до Китаю.
Також у нас є сотні чи тисячі студентів, які навчаються в, так званих, «університетах» Криму в Сімферополі і Севастополі. Я можу задати одне риторичне запитання: до 2014 ці заклади можливо були не гіршими в Україні, але чи є вони наразі «кращими в світі»? Я в цьому не впевнений. Але в комуністичному Китаї постійно направляють студентів в, так звані, «університети» Криму, тому що комуністична влада контролює таке «отримання освіти» в Криму, вони контролюють бізнесменів, які беруть участь в «інвестиційних проектах» в Криму і таким чином, здійснюють незаконні дії і безпосередньо підтримують російську агресію і спробу анексувати українську територію. І при цьому ми не бачимо ніякої оцінки цих незаконних дій з боку нашого уряду. Від наших дипломатів, особливо від міністра закордонних справ, ми навпаки чуємо «багато хорошого» про, так званий, «східний вектор».
Але я не вважаю, що це зумовлене східним вектором розвитку, мені здається це просто слабкість інших напрямків нашої зовнішньої політики, яка робить нас вразливими. Це своєрідна відсутність імунітету у держави, відсутність забезпечення необхідного рівня національної безпеки, юстиції та захисту прав людини, через що зараз в Україну проникає вірус. І я не кажу про коронавірус, я говорю про вірус ідеології комуністичного Китаю. І це у певному вимірі більш небезпечно для України, навіть в порівнянні з російською ідеологією. Тому що ми навіть не оцінюємо наскільки це може загрожувати Україні і наскільки це важливий негативний фактор для нашої спільноти. Це моя думка і, я сподіваюся, що ми, як захисники прав людини, будемо продовжувати це обговорення ситуації в Китаї в майбутньому, спільно з представниками цивілізованого світу.