Виступ Голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова на сайд-івент “Загрози сталого розвитку корінних народів в умовах міждержавних конфліктів на прикладі окупованого Росією Криму”.
Наш сайд-івент проводиться в рамках відзначення 20-ої сесії Постійного форуму ООН з питань корінних народів із примітним порядком денним: «Мир, справедливість і сильні інститути: роль корінних народів в досягненні мети 16-ої в галузі сталого розвитку».
Вказівка на необхідність і важливість співробітництва держав-членів ООН з корінними народами через їх власні представницькі інститути в справі розробки та здійснення національних планів дій, стратегій та інших заходів для досягнення цілей Декларації Організації Об’єднаних Націй про права корінних народів, проходить червоною лінією в безлічі документів Генеральної Асамблеї та інших інститутів ООН, прийнятих після 13 вересня 2007 року, коли і була прийнята Декларація.
За відсутністю достатнього часу я зверну вашу увагу лише на останню за часом прийняття Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН № 75/168 від 16 грудня 2020 року «Права корінних народів».
У зазначеній Резолюції знову вказується на те, що корінні народи повинні брати участь в процесі здійснення Порядку денного в галузі сталого розвитку на період до 2030 року, вносити в нього свій внесок і користуватися його результатами, без дискримінації, а державам-членам рекомендується забезпечувати належний облік всіх прав корінних народів в процесі здійснення Порядку денного на період до 2030 року, в тому числі приймаючи законодавчі заходи на національному рівні, спрямовані на досягнення цілей Декларації ООН про права корінних народів.
Останнє побажання – «в тому числі, приймаючи законодавчі заходи на національному рівні, спрямовані на досягнення цілей Декларації ООН про права корінних народів», – зберігає свою особливу актуальність для України.
Досягнення мети 16 в області сталого розвитку є відправною точкою для забезпечення багатьох прав, проголошених в Декларації Організації Об’єднаних Націй про права корінних народів, включаючи такі, як доступ до недискримінаційного та інклюзивної правосуддя, визнання інститутів корінних народів, принцип вільної, попередньої і усвідомленої згоди, а також права на землю, території і ресурси.
Але тепер якраз час, щоб нам звернутися до ситуації в тимчасово окупованому РФ з лютого 2014 року Криму.
Російська окупація Криму, що супроводжується посиленою мілітаризацією Кримського півострова, стала причиною катастрофічних наслідків для унікальної території Кримського півострова і його корінних народів – кримськотатарського, караїмського і кримчакського.
Заборона російськими окупаційними властями в квітні 2016 роки діяльності Меджлісу кримськотатарського народу, гоніння і репресії проти членів регіональних і місцевих меджлісів, активістів кримськотатарського національного руху, незалежних ЗМІ та журналістів, що дотримуються мусульманство, має на меті залякування та дезорієнтацію кримських татар в умовах постійних репресій, здійснюваних російськими окупантами проти корінного народу Криму.
Для Росії, яка здійснила в порушення всіх основних норм міжнародного права збройну агресію проти України, під час якої її війська окупували Крим і розв’язали військові дії на частини території Луганської та Донецької областей, попрання норм міжнародного права в частині прав корінних народів, в тому числі право зберігати і зміцнювати свої особливі політичні та правові інститути стало не більше ніж черговою демонстрацією Москвою своєї зневаги до міжнародного права.
Заборона діяльності Меджлісу кримськотатарського народу стала частиною ретельно розробленою Москвою спеціальної операції по дискредитації кримськотатарського народу на міжнародному рівні.
Зауважу, що саме сьогодні виповнюється 5 років з часу заборони, коли так званий «Верховний суд Республіки Крим» визнав діяльність Меджлісу кримськотатарського народу екстремістською і заборонив його в РФ, таке ж рішення пізніше, у вересні 2016 року прийняв Верховний суд Російської Федерації.
Рішення Міжнародного Суду ООН від 19 квітня 2017 року про скасування заборони на діяльність Меджлісу кримськотатарського народу РФ не виконано і по сьогодні.
Переконавшись в неможливості забезпечити лояльність кримських татар ні посадами і обіцянками політичних дивідендів, ні шантажем і репресіями, Москва розгорнула спеціальну кампанію з метою формування в міжнародній громадській думці образу кримськотатарського народу як потенційно небезпечної спільноти, що тяжіє до радикальних екстремістських і терористичних дій.
Відповідно, вся система національного самоврядування корінного кримськотатарського народу – від Меджлісу кримськотатарського народу до регіональних і місцевих меджлісів, що включають в себе 2, 5 тисячі членів, російськими окупантами представляється як кримінальні співтовариства, які намагаються дестабілізувати ситуацію на півострові.
Таким чином, Російська Федерація разом з вчиненням нею на території Криму як держави, що окуповує інших міжнародних злочинів, зокрема спрямованих на переслідування і репресії проти громадян України, зміна демографічного і етнічного складу населення Криму, експропріацію власності України і її громадян, порушення екології півострова і прилеглої акваторії Чорного і Азовського морів, знищення та розкрадання пам’яток матеріальної культури і історії кримськотатарського народу, одночасно грубо зневажає норми міжнародного права в частині захисту прав корінних народів.
Зрозуміло, така злочинна поведінка РФ щодо окупованого нею Криму і його жителів, має не тільки відбиватися в резолюціях, щорічно прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН, але і має бути покарана.
Цей захід було проведено в рамках проекту “Публічна дипломатія, як інструмент захисту прав людини в умовах окупації” за підтримки Міжнародного Фонду Відродження.