31 серпня 1992 року в Акмєсджіті (Сімферополі) відбулися всекримські збори мусульманських громад, на яких було засновано Духовне управління мусульман Криму (Кадіят, Муфтіят). Першим муфтієм Криму обрали хаджи Сеїджаліля Ібрагімова. Організація працювала на основі Корану, Сунни, норм шаріату та рішень Курултаю мусульман Криму, водночас дотримуючись законів України.
Створення Муфтіяту стало важливим етапом у відновленні духовного та релігійного життя кримських татар після їхнього масового повернення з місць депортації у 1990-х роках. Адже радянська влада фактично знищила ісламські інституції в Криму, і мусульмани потребували єдиного духовного центру для збереження традицій, єдності та розвитку.
Після окупації Криму росією у 2014 році, частина духовенства, зокрема Еміралі Аблаєв, перейшла на бік окупантів. Однак справжнє Духовне управління мусульман Криму відновило свою діяльність на материковій частині України. Сьогодні його штаб-квартира розташована у Києві, а до складу входять громади в різних регіонах: Київській, Волинській, Львівській, Одеській та Херсонській областях.
За час незалежності України Муфтіят активно долучався до міжрелігійного діалогу, культурних та освітніх ініціатив. Серед найважливіших подій останніх років — відкриття Кримськотатарського культурного центру «Birlik» на Київщині, будівництво соборної мечеті у столиці, а також відкриття ісламського культурного центру у Львові.
Сьогодні минає вже 33 роки від дня створення Духовного управління мусульман Криму. Це свідчить про незламність мусульманської спільноти, її прагнення зберегти віру, традиції та культурну спадщину навіть в умовах окупації. Колектив Кримськотатарського Ресурсного Центру щиро вітає кримських татар із цією річницею та бажаємо єдності, миру й повернення додому.
Зазначаємо, що Кримськотатарський Ресурсний Центр фіксує сотні порушень релігійних прав: окупанти проводять обшуки, підкидають заборонену літературу, накладають штрафи та звинувачують імамів у місіонерській діяльності. Декілька імамів перебувають у російських місцях несвободи, а політв’язням не дозволяють належним чином здійснювати молитву