Сьогодні, 20 березня, виповнюється 175 років із дня народження Ісмаїла Гаспринського — батька літературної кримськотатарської мови, видатного просвітника, публіциста та реформатора.
Ісмаїл бей народився у 1851 році в селі Улу-Сала поблизу Бахчисарая. Освіту здобував у Сімферополі, Воронежі та Москві, а згодом продовжив навчання у Франції, де відвідував лекції в Сорбонні. Саме цей досвід сформував його бачення модернізації освіти та суспільства.
Ісмаїл Гаспринський присвятив своє життя захисту мов і культур, які зазнавали утисків з боку Російської імперії. Він виступав за рівність народів, боротьбу з дискримінацією та збереження національної самобутності кримських татар і інших тюркських народів.
Окреме місце в його діяльності займає газета «Терджиман-Перекладач» — перше тюркомовне видання, яке стало справжнім інтелектуальним центром свого часу. Газета порушувала найбільш актуальні теми життя суспільства та виходила кримськотатарською і російською мовами. Спочатку це був тижневик, але згодом видання почало виходити кілька разів на тиждень, а пізніше — щодня, проіснувавши з 1883 року до квітня 1918-го. Саме завдяки «Терджиману» Гаспринський сприяв формуванню спільного інформаційного простору та відродженню самосвідомості тюркських народів.
Він став засновником просвітницького руху джадидизму — підходу, що передбачав оновлення традиційної системи освіти через запровадження світських знань, нових методів викладання та ширшого світогляду. Ця ідея стала справжнім проривом для свого часу, адже дозволила відійти від застарілих форм навчання та заклала основу для модернізації освіти в багатьох мусульманських суспільствах, наблизивши її до більш сучасних і прогресивних стандартів.
Із початком його творчої діяльності світ побачив романи «Фрэнкистан мектюплери» («Французькі листи»), «Африка мектюплери» («Африканські листи») і «Йылдыз» («Зірка»), а також багато інших праць.
Ісмаїл Гаспринський не лише зробив величезний внесок у розвиток культурно-просвітницької діяльності, а й сформував ключові засади літературної кримськотатарської мови.
Його спадщина живе поза часом і сьогодні надихає нові покоління, нагадуючи про національну гідність, важливість мови та право народів зберігати свою ідентичність.