15 лютого 1984 року в Ташкенті відбувся шостий судовий процес над Мустафою Джемілєвим — радянська влада засудила його до трьох років таборів суворого режиму за «антирадянську діяльність».
Звинувачення включали поширення «наклепницьких матеріалів», спробу потрапити до Криму на похорон батька та навіть запис на магнітофон передач закордонних радіостанцій.
Минуло 42 роки, але історія повторюється. Мустафі Джемілєву, як і багатьом кримським татарам, знову заборонено в’їзд до рідного Криму. Так, 22 квітня 2014 року російська влада заборонила Мустафі Джемілєву в’їзд до росії та Криму на 5 років, проте він не підписував жодних документів.
Після завершення дії п’ятирічної заборони на в’їзд до Криму, Мустафі Джемілєву знову продовжили цю заборону на 15 років. Тепер йому не можна повернутися додому до 5 березня 2034 року.
Більше того, проти нього російська окупаційна влада порушила кримінальну справу, намагаючись зобразити його «порушником кордону». Зокрема, Мустафу Джемілєва звинуватили за ст. 322 ч.3 («незаконний перетин кордону…»), ст. 222 ч. 1 («незаконні придбання, передача, збут, зберігання, перевезення, пересилання чи носіння зброї…»), ст. 224 («недбале зберігання вогнепальної зброї…») Кримінального кодексу рф.
Тоді, у 1984-му, його переслідував СРСР. Сьогодні – російський окупаційний режим. Але ні тоді, ні зараз це не змогло зламати ні його, ні боротьбу кримськотатарського народу за свої права.