У перші дні окупації Криму в березні 2014 року окупанти не втрачали часу і вирішили одразу розпочати свій тиск на нелояльне населення півострова, яке активно чинило опір.
Так, 9 березня 2014-го багато кримчан у різних містах вийшли до пам’ятників Тарасу Шевченку на знак спротиву окупації. Саме цього дня були викрадені організатори руху «Євромайдан-Крим» Андрій Щекун та Анатолій Ковальский в Акмєсджіті (Сімферополі). Цей наказ віддав особисто «голова» Криму Сергій Аксьонов, аби активісти не завадили проведенню так званого «референдуму» 16 березня.
Чоловіків зв’язали, «заліпили» очі скотчем і 11 днів тримали у підвалі. Вони пройшли через жахливі тортури та катування у російському полоні.
Андрій Щекун згадує, що група чоловіків двічі допитували його, катували електрошоком, обіцяли живцем вирізати печінку та навіть прострелили руки.
«Прив’язували мене до стільця, підключали струм, а коли я втрачав свідомість і падав, приводили до тями: били ногами», – зазначає він.
Анатолій Ковальський теж згадує, що найбільше його вразили жорстокі дії тих, хто їх взяв у полон. Полонених тримали в підвалі із зав’язаними очима, де їх піддавали різним видам тортур.
Також у березні був викрадений активіст Михайло Вдовиченко, який пройшов вулицями Акмєсджіта (Сімферополя) з українським прапором. Його побили та відвели до офісу «Русского единства», де перебували озброєні люди. Пізніше чоловіка перемістили до підвалу військкомату, де він також зазнавав тортур протягом 9 діб.
До підвалу потрапив і український військовий Юрій Шевченко, який приїхав до Акмєсджіта (Сімферополя) у власних справах і не був залучений до протестних акцій. На залізничному вокзалі його затримали члени «самооборони», бо його начебто прийняли за «активіста якоїсь радикальної організації». Чоловіка силоміць посадили до автомобіля, де відрізали йому частину вуха, після чого доставили в невідоме місце і прострелили обидві ноги.
Цих людей разом з іншими активістами, журналістами та військовими звільнили з полону 20 березня 2014 року, після майже 2 тижнів пекельних тортур. Вони першими зазнали жорстоких репресій через свою громадянську позицію. Їхня історія стала символом початку переслідувань, які значно посилилися в подальші роки. Адже, за даними Кримськотатарського Ресурсного Центру, за весь період окупації зафіксовано 516 політичних в’язнів та переслідуваних у кримінальних справах. З них 277 — представники кримськотатарського народу.
Репресії, які почалися з перших днів окупації, тривають досі, і кількість постраждалих постійно зростає. Але боротьба триває — і за свободу, і за справедливість, і за повернення Криму під контроль України.