16 жовтня виповнилося 116 років від дня народження відомого правозахисника, одного із засновників Української та Московської Гельсінкських груп, генерал-майора Петра Григоренка.
Петро Григорович народився в селі Борисівці Приморського району (тепер село Приморської міської громади Бердянського району) Запорізької області в селянській сім’ї. У житті чоловіка можна чітко спостерігати два абсолютно різні періоди. Спершу це був радянський генерал, який пройшов війну та твердо вірив в ідеали партії, але згодом він став найзапеклішим опозиціонером радянського режиму.
Дійсно, Петро Григоренко мав успішну військову та викладацьку кар’єри. Проте це все тривало лише до 1961-го року. Адже 7 вересня на партконференції Ленінського району у Москві чоловік виступив з критикою політичної системи в СРСР. Після цього пана Петра відправили «у вигнання в Уссурійський край» на службу в Далекосхідний військовий округ.
Звісно, після пережитого, Григоренко публічно говорив про відсутність будь-якої історичної правди та справедливості. Зокрема, чоловік почав цікавитися проблемою «покараних народів» та став активним учасником руху за повернення кримських татар.
«Не вважайте свою справу лише внутрішньодержавною. Звертайтеся по допомогу до світової прогресивної громадськості й до міжнародних організацій. Те, що з вами зробили в 1944 році, має цілком певну назву. Це чистісінької води геноцид ‒ один із найтяжчих видів злочину проти людства…» – говорив Григоренко.
Завдяки наполегливій праці Петра Григоренка проблема кримськотатарського народу вийшла за межі Радянського Союзу.
Кримські татари навіть намагались убезпечити пана Петра від будь-якої «розправи» та таємно стежили за будинком генерала і за ним самим. Хоча сам Григоренко нічого не знав про це.
У 1977-му році Петро Григоренко був вимушений поїхати на лікування до США, а за кілька місяців його позбавили радянського громадянства.
Помер Петро Григоренко 21 лютого 1987-го у Нью-Йорку, похований на українському цвинтарі Баундбрук (штат Нью-Джерсі) у США.