12 липня 1912 року в Бахчисараї народилася Сабріє Ереджепова — співачка з унікальним голосом, яка згодом стала символом кримськотатарської музичної культури. Вона виросла в родині вчителя та поетеси, змалку чула народні пісні й навчалася у талановитих педагогів, серед яких був і Осман Акчокракли.
Її перший виступ на сцені відбувся 1928 року, а вже з 1932-го Сабріє почала працювати в Кримському радіокомітеті, де виконувала народні пісні. Вона виступала в ансамблі, брала участь у радіоефірах, озвучувала фільми, серед яких — «Запорожець за Дунаєм». Її голос лунав у столиці на Всесоюзному конкурсі естради, де вона здобула диплом «Талановитій молодій співачці». У 1940 році Ереджеповій присвоєно звання Заслуженої артистки Кримської АРСР.
Під час Другої світової війни Сабріє виступала для бійців, а після депортації кримськотатарського народу 1944 року була вислана до Середньої Азії. У 1950 році її засудили до таборів за перебування на окупованій території, але 1956 року справу закрили за відсутністю складу злочину. Після реабілітації вона стала солісткою ансамблю «Хайтарма» в Ташкенті — колективу, що зберігав кримськотатарську музику далеко від рідного Криму. У 1964 році її відзначили почесним званням Заслуженої артистки Узбецької РСР.
Сабріє Ереджепова залишила по собі не лише пісні, а й спогади — «Меним енишли-ёкъушлы ёлларым» («Мої тернисті шляхи»), в яких чесно описала випробування, які пережила. Вона померла 18 вересня 1977 року в Ташкенті, залишившись у пам’яті кримськотатарського народу як голос, що не змовк навіть у найтемніші часи.