Сьогодні, 23 травня, минає 112 років від дня народження Зулейхи Абдулхаїрівни Бекірової — кримськотатарської майстрині, мисткині декоративно-ужиткового мистецтва, яка зробила неоціненний внесок у збереження й розвиток традиційної кримськотатарської вишивки, ткацтва та килимарства.
Народжена в селі Моллалар (Суміжне), Джанкойського району Зулейха з ранніх років опановувала мистецтво вишивки разом із матір’ю та бабусею. Справжній шлях художниці почався у Кєзлєві, (Євпаторії), артілі «Ескі-Орнек», де вона навчалась у знаної майстрині Адавіє Ефендієвої. Згодом вона переїхала до Москви, де навчалась, брала участь у виставках, займалась науковими дослідженнями, створювала гобелени та ескізи для театрів, працювала в Інституті художньої промисловості й викладала. У своїй творчості завжди зберігала й переосмислювала кримськотатарські мистецькі традиції.
У 1939 році її килим «Верблюди» експонувався на всесвітній виставці в Нью-Йорку. Серед найвідоміших творів — гобелени «Весна йде», «Осяяння», «Праця», «Осінь».
Але найціннішим її внеском стала передача знань. У 1990 році, після повернення кримських татар на Батьківщину, Зулейха Бекірова приїхала до Акмєсджіта (Сімферополя) на запрошення культурного фонду, щоби навчати молодь традиційним технікам кримськотатарської вишивки.
Зулейха Бекірова померла в Москві у 1999 році. Не мала дітей, але залишила по собі те, що не старіє — знання, мистецтво та натхнення для наступних поколінь кримських татар.