10 фактів про Бекіра Чобан-заде

28 Травня, 2025

Сьогодні ми хочемо вас познайомити із видатним кримськотатарським вченим-тюркологом України і Туреччини, поетом і письменником Бекіром Чобан-заде!

Він викладав в університетах Угорщини та Швейцарії, був ректором Таврійського університету в Криму і Бакинського університету в Азербайджані, деканом сходознавчого факультету Азербайджанського державного університету та керував Всесоюзним центральним комітетом нового тюркського алфавіту.

Пропонуємо вам 10 цікавих фактів про Бекіра Чобан-заде:

Бекір Чобан-заде народився 15 травня (27 травня за новим стилем) 1893 року в Карасубазарі, яке пізніше перейменували на Білогірськ.

З раннього дитинства був змушений допомагати батькові і лише у 1904 зміг піти до школи. Він навчався у карасубазарській новометодній школі-рушдіє до 1908 року. З 1909 року продовжив своє навчання в Константинополі, де навчався в престижному Галатасарайському ліцеї на кошти місцевого благодійного товариства.

Справжнє ім’я Бекіра Чобан-заде — Бекір Ваап оглу. Він обрав псевдонім («син пастуха») на знак вдячності своєму батькові.

В 1920 року захистив докторську дисертацію «Уявні сингармонійні невідповідності в Кодексі Куманікусі».

У 26 років Бекір Чобан-заде став професором у Будапештському та Лозаннському університетах.

Бекір Чобан-заде мав великий вплив на Азербайджан. Влітку 1924 року, на запрошення керівництва Азербайджану, Чобан-заде приїхав до Баку і як професор Бакинського університету брав активну участь у переході від арабської писемності до латинської.

Бекір Чобан-заде був поліглотом та першим тюркологом на Радянському Сході.

У 1928 р. Бекіра Чобан-заде звинуватили в пантюркізмі, «буржуазному націоналізмі».

28 січня 1937 р. Бекіра Чобан-заде заарештували у Кисловодську. Суд над ним відбувся в Баку 12 жовтня 1937 р. Був страчений 13 жовтня 1937 р. Йому було лише 44 роки.

Лише 25 червня 1957 року Бекір Чобан-заде був реабілітований рішенням Верховного Суду СРСР.

За весь період своєї наукової діяльності Бекір Чобан-заде написав приблизно сто п’ятдесят наукових праць. Більшість цих робіт і досі не втрачають свого наукового значення.