Голова Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру та член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв висловив свою оцінку ролі президента США Дональда Трампа у глобальних процесах, російсько-українській війні та перспективах деокупації Криму.
За його словами, очікування та невизначеність почалися ще у листопаді 2024 року після перемоги Трампа на виборах президента США — частина світу чекала реалізації обіцянки завершити війну за 24 години, інші ж побоювалися його непередбачуваності та протекціоністської політики під гаслом «Америка насамперед».
Чи є Дональд Трамп популістом?
Ескендер Барієв зазначив, що сьогодні, в інформаційний вік, особливо в третю декаду третього тисячоліття та в демократичних суспільствах, до влади дедалі частіше починають приходити популісти — політики багатообіцяючі, не завжди досвідчені та професійні, які не переймаються відповідальністю за свої заяви.
Чи є він «російським шпигуном»?
Голова Правління КРЦ зауважив, що ці твердження юридично не підтверджені, проте його зв’язки з росією неодноразово ставали предметом розслідувань та дискусій. Після повернення до Білого дому у 2025 році Трамп зробив низку кроків, які викликали неоднозначну реакцію.
Чи є комерсантом у політиці?
Він зауважив, що Трамп продовжує керувати державою і вести дипломатію як серію угод, спираючись на принципи зі своєї книги «Мистецтво укладати угоди»:
• прагматизм замість ідеології — він активно просував мирні ініціативи на Близькому Сході та в Україні, розглядаючи їх як спосіб зниження витрат США;
• використовував агресивні тарифи як інструмент тиску на торгових партнерів (Китай, ЄС);
• прагнув до скорочення державного апарату та регуляцій, продовжив спроби ліквідації надлишкових відомств (наприклад, Міністерства освіти);
• у переговорах використовував тактику «дати опоненту трохи менше, ніж він хоче, але достатньо, щоб той погодився».
Чи є Трамп майстерним геополітичним гравцем?
До цього твердження, за словами Барієва, можна поставитися двояко: з одного боку — перші враження його непередбачуваності, нарцисичності та відсутності стратегічності, зменшення або припинення фінансування міжнародних організацій та програм, девальвація демократичних цінностей, а з іншого:
• він узяв на себе роль ключового посередника у врегулюванні багаторічного вірмено-азербайджанського конфлікту, а підписання угоди у Вашингтоні фактично відтіснило росію на Південному Кавказі;
• відновив та посилив формат «Центральна Азія + США» (C5+1), щоб зміцнити позиції США та послабити позиції росії в регіоні;
• проводив на Близькому Сході політику «максимального тиску» та активного військового втручання, зміцнив зв’язки з Саудівською Аравією, ОАЕ та Катаром для формування єдиного блоку проти Ірану та екстремізму, а також витіснення росії з регіону;
• у Європі ініціював усвідомлення необхідності суб’єктності та повної стратегічної автономії;
• проводив системну політику щодо посилення США у західній півкулі, зокрема у Карибському басейні, з послідовним витісненням росії.
«Щодо врегулювання російсько-українського конфлікту, який перетворився на складний вузол протиріч між кількома центрами сил, кожен з яких вкладав у його результат власний стратегічний зміст, Трамп або насправді недооцінив реальну ситуацію, або продовжує системне загравання з диктатором, при цьому витісняючи його вплив у світі і руйнуючи зсередини — через ослаблення економіки росії», — окремо наголосив Барієв.
За його словами, попри очікування частини суспільства щодо надання Україні найсучаснішого та максимально летального озброєння, а також рішучих силових дій США на інших напрямках, американська адміністрація розглядає війну не як окрему подію, а як складову глобального суперництва за вплив і формування правил міжнародного порядку.
США продовжують чинити тиск на обидві сторони, прагнучи негайного припинення вогню та переходу до реалізації «дорожньої карти».
«Навіть за бажання президента Трампа змінити курс чи прискорити переговори американська політика залишалася пов’язаною зобов’язаннями перед союзниками, Конгресом і логікою довгострокового стримування. Прості та швидкі рішення в такій системі виявилися неможливими», — підкреслив Барієв.
При цьому Голова Правління КРЦ зазначив:
• США продовжували постачання за зобов’язаннями, схваленими адміністрацією Байдена;
• тимчасово припиняли військову допомогу у березні та липні;
• з’явилися повідомлення про зняття обмежень на використання західних ракет по території росії;
• основне фінансове навантаження щодо оплати нової допомоги було перекладено на європейських союзників;
• 2025 рік став роком із найнижчим рівнем виділення нової військової допомоги Україні з початку повномасштабного вторгнення;
• були запроваджені блокуючі санкції проти найбільших нафтових компаній росії — «Роснефти» та «Лукойлу», а також їхніх дочірніх структур;
• підтримано законопроєкт «Про санкції проти Росії 2025» (Sanctioning Russia Act of 2025), який надає президенту право вводити мита до 500% та блокуючі заходи проти країн, що продовжують закуповувати російські енергоресурси;
• продовжується відстеження дотримання санкцій, зокрема щодо інцидентів із тіньовими танкерами, включно з так званою «санітарною обробкою» за участі спецслужб України.
«Імовірність завершення війни у 2026 році існує, але поки що залишається туманною. Вона залежить не лише від одного політичного лідера, хоча боротьба за Трампа триває, а від збігу низки чинників: військової та економічної втоми, внутрішніх політичних змін, а головне — появи формули, яка дозволить усім учасникам конфлікту вважати результат прийнятним та не принизливим», — додав Барієв.
Яку роль може відіграти Трамп у питанні Криму?
Тут він наголосив, що це залежить і від української влади — від того, наскільки у переговорних процесах будуть представлені представники корінного народу. Водночас для цього необхідно хоча б закріпити за Меджлісом кримськотатарського народу правовий статус представницького органу корінного народу.
Так, у 2026 році виповнюється 455 років від часу, коли кримські хани спалили Москву під час Кримського походу хана Девлета I Ґерая — однієї з найруйнівніших подій тієї епохи.
«Чи може повторитися подібна подія у 2026 році — з огляду на непередбачуваність, таку можливість можна допустити… А поки що спостерігаємо за процесами, як зачищається західна півкуля від російського впливу», — резюмував Голова Правління КРЦ.