Доля 31 зниклої людини в окупованому Криму залишається невідомою – КРЦ

5 Січня, 2026

За даними Кримськотатарського Ресурсного Центру, за період окупації Криму зниклими безвісти, про яких немає жодної інформації, вважається 31 людина, з них 18 — представники корінного кримськотатарського народу.

Наразі за нашими даними зниклими в окупованому Криму вважаються: Абдураманов Різван, Алієв Арсен, Алієв Сервер, Аляутдінов Марсель, Апселямов Ескендер, Аріпов Шевкет, Арісланов Мухтар, Арсен Суюнов, Батиров Марат, Бондарець Іван, Ващук Валерій, Ганієв Руслан, Гріщенков Сергій, Джеппаров Іслям, Дубущак Андрій, Зінедін Сейран, Ібрагімов Ервін, Іслямов Джевдет, Ісмаілова Сусанна, Каплієнко Максим, Клапова Катерина, Костенко Федір, Лукашин Ерік, Мангубі Саха, Платонов Олег, Полюх Наталія, Солієв Фархад, Терехов Арлен, Черниш Василь, Шаймарданов Тимур, Шевкетов Марлен.

Детальніше зі списком зниклих можна ознайомитися у нашій клікабельній діаграмі «Жертви окупації Криму».

На жаль, підконтрольна Кремлю де-факто кримська влада створює лише видимість розслідування цих випадків, не дивлячись на те, що відповідно до Резолюції ГА ООН A/RES/71/205 росія названа державою-окупантом і на неї покладено відповідальність за дотримання прав людини на цій території.

Співробітники та експерти КРЦ неодноразово на міжнародних майданчиках ООН, ОБСЄ, ПАРЄ інформували міжнародне співтовариство про ці кричущі факти порушення прав людини. Ми засуджуємо арешти, затримання та викрадення людей, які використовуються в Криму як спосіб тиску і залякування корінного кримськотатарського народу і проукраїнських активістів.

КРЦ вкотре наголошує на важливості своєчасного й широкого інформування про випадки викрадення людей на тимчасово окупованих територіях України. Поширення достовірної інформації в перші години після зникнення може стати критично важливим, адже воно підвищує шанси на оперативне реагування, мобілізацію правозахисної спільноти, тиск на окупаційну адміністрацію та навіть може врятувати життя людині. Саме тому надзвичайно важливо не мовчати, повідомляти про подібні випадки й долучатися до розголосу. Це не тільки прояв солідарності, а й реальний інструмент впливу.