16 лютого Україна відзначає День військового журналіста – професії, що поєднує мужність, витривалість і високий професійний обов’язок. Саме військові журналісти, працюючи в умовах бойових дій, ризикують власним життям, аби донести до світу правду про російську агресію, злочини окупантів та героїзм українських воїнів. У сучасній війні, де інформація є зброєю, їхня місія має стратегічне значення.
Однак військові журналісти – це не лише ті, хто працює на передовій. В умовах тимчасової окупації Криму журналістика також стала полем бою за правду. З 2014 року росія систематично знищує незалежні ЗМІ на півострові, переслідує журналістів і активістів, які наважуються висвітлювати реальний стан справ. Багато з них були змушені виїхати, інші ж – продовжують боротися, працюючи підпільно або через громадянську журналістику.
Саме звичайні люди, озброєні лише камерами смартфонів, стали головними документаторами репресій проти кримських татар і всіх незгодних з окупаційним режимом. Російські силовики жорстоко розправляються з ними: обшуки, фізичне насильство, арешти, фабриковані кримінальні справи – такими методами Кремль намагається знищити свободу слова в Криму.
Наразі за даними Кримськотатарського Ресурсного Центру серед численних політв’язнів Кремля є низка активістів, громадянських журналістів, блогерів із «Кримської солідарності». Загалом 24 кримських журналісти зазнали переслідування з боку окупаційної влади.
21 кримський журналіст та активіст наразі знаходяться у застінках ФСБ: Азіз Азізов, Амет Сулейманов, Асан Ахтемов, Володимир Дудка, Дмитро Штибліков, Ернес Аметов, Ірина Данилович, Марлен Асанов, Осман Аріфмеметов, Олексій Бессарабов, Ремзі Бекіров, Руслан Сулейманов, Рустем Османов, Рустем Шейхалієв, Сейран Салієв, Сергій Цигіпа, Сервер Мустафаєв, Тимур Ібрагімов, Владислав Єсипенко, Вілен Темерʼянов, Геннадій Осьмак.
Ще 3 журналісти були звільнені у зв’язку із закінченням терміну покарання або у межах обмінів: Наріман Джелял, Микола Семена і Наріман Мемедемінов.
Військові журналісти та їхні колеги на окупованих територіях ведуть спільну боротьбу – боротьбу за правду. Саме вони стають голосом тих, хто не може говорити, хто опинився у в’язницях або під жорстким контролем окупантів. У День військового журналіста, ми вшановуємо їхню працю та пам’ять загиблих героїв пера і камери.
Світ має знати правду. Тиск на росію за злочини проти журналістів має посилюватися. А ми маємо пам’ятати: незалежна журналістика – це також фронт, де вирішується майбутнє України.