За даними менеджерки Кримськотатарського Ресурсного Центру Зареми Барієвої, серед кримських політв’язнів, які наразі утримуються у російських СІЗО та колоніях, 60 – батьки багатодітних сімей.
Цих людей звинувачують начебто у «тероризмі», приписуючи участь в організації «Хізб ут-Тахрір». Однак, як можуть багатодітні батьки бути терористами, якщо їхня основна мета — забезпечити майбутнє своїм дітям? Насправді справа «Хізб ут-Тахрір» — це лише інструмент для переслідування кримських татар та проукраїнських активістів.
Окупаційна влада використовує звинувачення в тероризмі як привід для арештів, не надаючи жодних доказів участі в організації, з якою політв’язні не мають жодного зв’язку. Це спрямовано на те, щоб залякати населення Криму та знищити національну ідентичність кримськотатарського народу.
«Після арештів багатодітних батьків ноша повністю лягла на тендітні плечі дружин. За всі роки окупації жоден багатодітний батько не був виправданий або звільнений. На жаль, законодавство рф працює тільки в один бік. Міжнародне право не працює зовсім. Котрий рік діти в таких сім’ях засинають і прокидаються з фотографіями своїх батьків. Замість того, щоб піклуватися і виховувати своїх дітей, багатодітні батьки відбувають терміни в російських в’язницях за злочини, яких не скоювали. До всього, багато хто з них опинився не за сотні, а за тисячі км від рідного дому!» – зазначає Зарема Барієва.
Серйозною проблемою є неможливість для родин політв’язнів побачити своїх близьких. Окупанти не лише позбавляють політв’язнів права на побачення з рідними, а й етапують їх на великі відстані — іноді за тисячі кілометрів від Криму. Щоб відвідати батька, сім’ям потрібно витрачати значні кошти на поїздки та долати великі труднощі. Для дітей це означає роки очікування, перш ніж вони зможуть побачити свого батька.
Скільки часу має пройти, щоб кожна дитина могла бодай раз на рік відвідати свого батька? Адже, наприклад політвʼязень Сервер Зекірʼяєв має 12 дітей. Окупанти позбавляють такі родини елементарних людських прав — можливості підтримувати зв’язок із рідними.
«Дітей елементарно позбавляють можливості зустрітися з батьком хоча б під час судового засідання. Окупанти пояснюють це тим, що суд не місце для побачень і вся ця картина може травмувати дитячу психіку. А ось вдиратися на світанку, розбивати вікна, ламати двері, класти роздягненого батька на підлогу, бити прикладом автомата і т.д., відправляти відбувати незаслужені строки за тисячі км від рідної домівки, за логікою окупантів, позитивно впливають на дитячу психіку», – додає менеджерка КРЦ.
Кримськотатарський Ресурсний Центр продовжить розповідати про історії багатодітних політв’язнів у наших майбутніх постах, тому слідкуйте за нами, щоб дізнаватися більше про долю цих родин.