У понеділок, 24 квітня, під час сайд-івенту КРЦ на тему «Широкомасштабна практика тортур та жорстокого поводження в умовах російської окупації: кримські приклади» у рамках додаткової наради ОБСЄ з питань людського виміру у Відні, менеджерка з комунікацій КРЦ Тетяна Подворняк розповіла світовій спільноті про особливо жорстокі випадки тортур зі сторони окупантів (імітація розстрілу, погрози смертю, биття струмом, одягання мішків на голову та випадки вбивста під час тортур).
Подворняк також наголосила на випадках смерті українських політв’язнів у СІЗО та колоніях через ненадання російськими силовиками своєчасної медичної допомоги.
Повний текст виступу:
Після окупації Криму РФ, неправомірно використовуючи своє законодавство у політичних цілях, розгорнула на півострові масові репресії щодо кримських татар та проукраїнських активістів. Затримання, арешти, викрадення, вбивства, тортури стали регулярною практикою.
За даними Кримськотатарського Ресурсного Центру, за період окупації Криму зафіксовано 285 політичних ув’язнених та переслідуваних у кримінальних справах, 194 – представники корінного кримськотатарського народу. Також нам стало відомо про 60 загиблих за період окупації Криму, 28 з яких – представники кримськотатарського народу та про 21 жертву насильницьких зникнень за період окупації Криму, 15 з яких – представники кримськотатарського народу.
Катування та жорстоке поводження із політв’язнями Криму, на жаль, доволі звичне явище.
За даними КРЦ, тортури застосовувалися щонайменше до 24 осіб: Раїма Айвазова, Ервіна Ібрагімова, Рената Параламова, Владислава Єсипенка, Сервера Расільчака, Олександра Стешенка, Ахтема Мустафаєва, Євгена Панова, Олексія Шестаковича, Ремзі Бекірова, Османа Арифмеметова, Владлена Абдулкадирова, Абдули Ібрагімова, Фахрі Муратова, Набі Рахімову, Куртумера Чалгозова, Нарімана Аметова, Нарімана Джелялова та Асана і Азіза Ахтемових, Руслана Абдурахманова, Ярослава Жука, Олега Приходька, Енвера Кроша.
Окупанти імітували розстріл, погрожували смертю, били струмом, били, душили пакетами, одягали мішки на голову, навіть зафіксований випадок вбивства.
Наведу декілька прикладів:
- Політв’язня Олега Приходька катували струмом на етапі дві доби, катували дуже сильно, обливали холодною водою, затискали годинами наручники на вивернутих руках. Крім того, його тримають в одиночній камері з піднятими ліжками. Одного разу він заснув «на корточках» і його помістили в ШІЗО.
- Після обшуку кримського татарина, політв’язня Енвера Кроша посадили в газель і повезли в управління російської ФСБ у Сімферополі. Російські силовики запропонували Крошу «розпаролити» телефон, але, отримавши відмову, заявили: «Не хочеш по-хорошому – буде по-поганому». Крошу замкнули наручники за спиною, поклали на живіт, почали заламувати руки вгору і кидати чоловіка об підлогу. Далі Енверу Крошу накинули ремінь на голову, а руками закрили рот і ніс, поки той не почав задихатися.
- Кримського татарина, політв’язня Асана Ахтемова катували електричним струмом і застосовували до нього психологічне насильство, щоб домогтися визнання провини. Зокрема ,на чоловіка надягнули маску, посадили його в машину і поїхали, за їхніми словами, в ліс, щоб розстріляти його там. У лісі окупанти наказували Ахтемову бігти, якщо він хоче вижити.
Разом із тортурами системно фіксуються випадки жорстокого поводження із політв’язнями при затриманнях, у СІЗО та колоніях. Політв’язнів системно поміщають у ШІЗО та спецблоки, де умови утримання значно гірші, системно ігноруються скарги політв’язнів на умови утримання, на порушення їхніх прав, зокрема, на ненадання належної медичної допомоги.
Так, у російських місцях несвободи у 2023 році загинули два незаконно засуджені політичні в’язні, громадяни України: 7 лютого в колонії № 5 м. Новотроїцьк Оренбурзької області помер Костянтин Ширінг, а 10 лютого у СІЗО-3 м. Новочеркаська Ростовської області пішов з життя політв‘язень Джеміль Гафаров.
Обидва політв’язні мали значні проблеми зі здоров’ям, про які вони і їх захисники неодноразово заявляли і коли їх незаконно тримали під вартою під час судилища, і коли їх запроторили за грати в місця несвободи після проголошення незаконних «вироків». Але російська влада вже давно взяла курс на свідоме та системне знищення громадян України, тому їм не надавали необхідної медичної допомоги, що і стало фактичною причиною їх смерті.
Та на жаль, ці випадки не зупиняють окупантів.
Наразі за даними Кримськотатарського Ресурсного Центру на сьогодні у СІЗО та колоніях перебувають 7 літніх політв’язнів Криму та 5 інвалідів. Ці люди тяжко хворіють та мають інвалідність. Через неналежні умови утримання в СІЗО та в’язницях, через системне ігнорування скарг на самопочуття, через неналежну і невчасну медичну допомогу їх стан здоров’я продовжує погіршуватися.
Крім цього, нещодавно кримського татарина, політв’язня Амета Сулейманова засудили до 12 років у колонії суворого режиму, незважаючи на тяжкий стан його здоров’я. Амет Сулейманов стоїть у черзі на трансплантацію клапана серця. Він страждає від артеріальної та мітральної недостатності. Крім того, навіть за окупаційним законодавством, це захворювання включене до переліку таких, що перешкоджають утриманню під вартою.
Політв’язні вимушені вдаватися до радикальних кроків, аби вижити у російських місцях несвободи. Так, політв’язень Ірина Данилович тримала сухе голодування через те, що їй не надавали медичну допомогу. Упродовж декількох місяців перебування за гратами вона перенесла в ув’язненні мікроінсульт і постійно вимагала від окупаційної адміністрації слідчого ізолятора надання їй необхідної медичної допомоги. На даний час Ірина фактично втратила слух, що не дозволяє їй ознайомитися із змістом аудіо файлів, що містяться у справі в якості «доказів» її провини.
Крім цього, широко поширена практика проведення примусової психіатричної експертизи щодо політв’язнів. Так, КРЦ відомо про застосування примусового лікування в психіатричній лікарні щодо представника корінного кримськотатарського народу Мамеда Долгополова, якого насильно помістили до психіатричної лікарні на 5 років.
Кримськотатарський Ресурсний Центр рішуче засуджує такі дії рф та закликає світ посилити тиск на державу-окупанта задля збереження життя кримських татар та проукраїнського населення півострова.
Участь у заході відбувалася за підтримки Міжнародного Фонду “Відродження”.