Сотні дітей в окупованому Криму змушені рости без тата, без його підтримки, турботи і посмішки. Вони дуже сумують. Діти політв’язня Арсена Абхаірова не бачилися з ним більше трьох років. Незважаючи на це, вони не втрачають надію і продовжують чекати тата додому, але все ж змушені проживати важливі моменти свого життя без нього …
«Я дружина Абхаірова Арсена – Абхаірова Азізе. У нашому будинку 14 лютого 2019 рокувідбувся обшук. Це день, який неможливо забути і неможливо стерти з нашої пам'яті. Того ранку я прекрасно пам'ятаю, як постукали в наші залізні двері, ніби вибивали її молотком. Чоловік вийшов подивився, сказав, що прийшли з обшуком. У нас забрали всі телефони, відмовили в наданні адвоката. Сказали: «Вам нічого не можна». Ми вже розуміли до чого це все веде, тому що це був далеко вже не перший обшук», – розповіла Азизе Абхаірова.
У сім'ї – двоє діток. Старша – Медіє, якій наразі 5 років, вона вже другий рік ходить в садок. Сина звуть Емір, йому 3 роки. Теж почав ходити цього року у садок. Вони дуже хотіли, щоб до садочка їх повів батько. Вони дуже чекали, але на жаль …
.jpg)
«Синові на момент обшуку було всього 6 місяців, і він взагалі нічого не пам'ятає. Він знайомий з батьком через фотографії. У них з'явилася зв'язок на відстані, він навіть по фото полюбив свого тата. А доньці на момент обшуку було два з половиною роки, і вона досьогодні прекрасно пам'ятає той день. Я тоді була разом з дочкою, вона прокинулася і перше, що вона побачила – людей в масках. І коли її питають: «Де твій батько?» Вона каже: «Його забрали злі люди в масках». Хоча їй було всього два рочки, цей епізод міцно засів в її пам'яті», – поділилася жінка.
З моменту затримання чоловіка пройшло більше 3 років, але дітям жодного разу не дали можливості з ним побачиться.
«У нас кожен день розмова про батька. Дочка вже вловила, що ми кожен день робимо чоловікові передачі, посилки. Вона завжди говорить: «Це мої улюблені цукерки, відправ це татові». І дивлюся, Емір недавно теж почав розпитувати мене: «А ти підготувала посилку татові? Ти список склала що йому потрібно?» – дитина, якій тільки 3 роки, вже питає таке. Тому що у нас реальність така: ми між судами живемо і між відправленням посилок і передач куди-небудь. Я їду, і вони запитують у один голос: «Ти знову на суд? Куди? До тата? На суд? Посилку відправляти?» – для них це норма вже», – підкреслила Азізе.
Дружина Арсена Абхаірового вважає, що з дітьми треба вже по-дорослому починати розговорити. Важливо постійно говорити, що їх батько не терорист, а найдобріший, найчесніший чоловік, який завжди всім допомагав.
«Дочка, коли читає Дуа каже: «Я хочу, щоб не тільки мій тато, але і тати інших дітей повернулися». Вони не втрачають надію. Я вірю, що це скоро відбудеться. А нам як дружинам, правозахисникам, я вважаю необхідно всюди на всіх майданчиках, де це можливо, висвітлювати цю тему, говорити про це і показувати всю цю несправедливість, яка сьогодні у нас твориться», – додала вона.
Давайте допоможемо діткам і повернемо їм їх тата …
Команда Кримськотатарського Ресурсного Центру сподівається і робить все, щоб найближчим часом кожна дитина в окупованому Криму змогла обійняти свого батька і по-справжньому радіти кожному дню дитинства.
Для досягнення цієї мети, Кримськотатарський Ресурсний Центр вирішив створити короткометражний документальний фільм «Поверніть мені тата!».
У нашій картині ми зібрали історії дітей, чиїх батьків посадили або насильно викрали після окупації Криму. Деякі з них бачили жорстоке затримання своїх батьків і тепер вони мають одне прохання: «Поверніть мені тата!»
Цією картиною ми хочемо привернути увагу української та міжнародної громадськості до проблеми політв'язнів Криму, а також і їх дітей, які страждають не менше своїх батьків.
Зовсім скоро відбудеться прем'єра нашого фільму, а поки стежте за новинами, щоб нічого не пропустити.