У рамках кампанії «Ні краплі окупанту», яка раніше була запущена Кримськотатарським Ресурсним Центром, ми продовжуємо інформувати міжнародну та українську спільноти про те, як Російська Федерація навмисно створює катастрофічну ситуацію з водою в окупованому Криму.
У своїх попередніх публікаціях ми розповідали про мілітаризацію та заміщення населення. Що ж іще РФ робить в Криму?
У цій публікації пропонуємо познайомиться з думкою експерта КРЦ, д.е.н., проф. Євгенія Хлобистова.
Промисловість.
За час окупації Криму промисловість півострова відчутно мілітаризується. Підприємства оборонно-промислового комплексу та подвійного призначення розвиваються за роки окупації досить інтенсивно. Однак, не тільки вони є основним фактором забруднення вод, а також і підприємства житлово-комунального господарства. Основною причиною цього є катастрофічна зношеність обладнання, позаштатні (залпові) скиди забруднюючих речовин під час злив тощо. За відкритими експертними даними зношеність мереж з водопостачання і водовідведення досягає 60-70%.
На житлово-комунальне господарство припадає до 80% всіх забруднень поверхневих вод. Друга частина обсягів забруднень припадає на декілька груп забруднювачів. Передусім, на хімічний комплекс Північного Криму, а саме, на підприємство «Титанові інвестиції», що знаходиться в межах Армянська та Красноперекопська. Шлами, що є частиною технологічного процесу, нагромаджуються у спеціальних ставках-відстійниках, які мають постійно тримати певний рівень води. Вода закачується з підземних джерел, і, фактично, через природне просочування туди і повертається. Таким чином, стан підземних вод постійно змінюється у бік все більшого засолення.
Наступним джерелом збільшення соленосних ґрунтів та ґрунтових вод є сільське господарство. Після перекриття Північно-Кримського каналу кількість аграрних підприємств різко зменшилась. Але ті, що залишились, продовжують вносити всій вклад у засолення поверхневих вод, і, опосередковано, річок та потичків, які, на жаль, поза зливами, постійно втрачають водність.
Ще однією компанією, яка впливає на стан поверхневих вод є «Чорноморнафтогаз», бо частина його виробничих потужностей та складських приміщень знаходяться на суходолі.
Виникає закономірне питання – чи може поточна господарська діяльність стати предметом пильної уваги з боки екологів та впливати на якісний стан та обсяги поверхневих вод?
Так.
Чи маємо ми всі можливості для ефективного моніторингу водних ресурсів окупованого Криму – на жаль, ні.
Ситуація потребує оперативного спостереження та прискіпливої аналітики. Усі звіти, що оприлюднюються окупаційної владою на півострові або не дають уяви про реальний стан забруднень, або мають занадто «рожеве» забарвлення – все добре і немає причин для хвилювання. Тож, експерти КРЦ та інші мають пильнувати ці процеси.
Детальніше з цією темою можна ознайомитись у четвертій частині документального фільму «Крим. Зневоднення», який був підготовлений Кримськотатарським Ресурсним Центром та Благодійним фондом «Мир і Ко».