77 років тому, 18 травня 1944 року рішенням керівництва СРСР кримськотатарський народ був підданий насильницькій і тотальній депортації з історичної Батьківщини – Криму, і висланий у віддалені райони Радянського Союзу. За офіційними даними було вивезено майже 200 000 кримських татар.
Нелюдські умови комендантського режиму, що тривав з 1944 по 1956 роки – голод, епідемії, репресії і позбавлення волі в місцях спецпоселень – стали передумовою масової загибелі кримських татар, основну частину яких складали старі люди, жінки і діти. Намагаючись приховати свої злочини, радянська держава ретельно ховала факти демографічних втрат кримських татар у результаті депортації і режиму спецпоселень. Згідно з відомостями Національного руху кримських татар, який провів в середині 1960-х років перепис кримськотатарського населення, усього з Криму було вислано 238 500 осіб, а число загиблих у перші роки склало 110 200 чоловік або 46,2% від числа всіх висланих.
Більше 50 років етнонім "кримські татари" був вилучений з наукового та правового використання. Радянська влада перейменувала всі топоніми Криму, які вказували на їх взаємозв'язок з кримськими татарами, ввела заборону на вивчення кримськотатарської мови, розвиток культурних і національних традицій, а також заборону на повернення до Криму.
І лише у 1989-му році Верховною Радою СРСР було прийнято декларацію про визнання злочинним примусове переселення кримських татар з Криму. Саме цього року народ масово повертався на свою Батьківщину, на свій півострів, до свого Криму.
Ніби вже і перемога, але історія повторюється, на жаль…
У 2014 році Російська Федерація окупувала Крим.
Щоденні обшуки, зникнення людей, затримання за простий пост у Фейсбуці – все це не вигадки, а реалії сьогодення. Російська окупація Криму в 2014 році і наступні за нею системні репресії, затримання, допити, обшуки і арешти, незаконне етапування в російські в'язниці, насильницькі викрадення та вбивства стали причиною нової масової міграції корінного народу, а фактично його гібридної депортації.
Проводиться активне заміщення населення Криму.
Корінний народ цілеспрямовано видавлюють за межі півострову як нелояльне до Росії населення. З кримських татар створюється імідж народу-ворога, відкриваються кримінальні провадження у так званих справах «Хізб-ут Тахрір», людей звинувачують у тероризмі, у зберіганні зброї, у закликах до державного перевороту.
За даними Кримськотатарського Ресурсного Центру, за весь період окупації за «кримінальними справами» переслідувалося 230 чоловік, 158 з яких – кримські татари. 21 особа була насильно викрадена і не знайдена, з них 15 – кримських татар, ще 55 загинули, з яких 25 – кримські татари.
Окупаційна влада проводить системні репресії проти членів Меджлісу кримськотатарського народу, проти громадянських журналістів, проти активістів, проти незгодних з твердженням про «російський Крим». Ті, котрі активно боряться з окупаційним режимом не можуть жити у своїх будинках на рідній землі, не можуть відвідати своїх стареньких батьків та родичів, а деякі не можуть й належно поховати їх. Бо лишень ступлять вони на окуповану територію – одразу арешт.
Це біль не лише кримськотатарського народу, а наш – спільний. Усвідомлюючи усю небезпеку дії держави-окупанта, ми повинні об’єднатися і посилити тиск на Російську Федерацію з метою збереження корінного кримськотатарського народу. Ми не маємо права залишити їх наодинці зі своїм ворогом, як тоді, у травні 1944 року.