У понеділок, 24 квітня, у Відні Кримськотатарський Ресурсний Центр провів сайд-івент на тему «Широкомасштабна практика тортур та жорстокого поводження в умовах російської окупації: кримські приклади» у рамках додаткової наради ОБСЄ з питань людського виміру.
Як відомо, з 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабну та відкриту військову агресію проти України. Підконтрольні Росії війська та найманці здійснюють в Україні грубі порушення міжнародного гуманітарного права, тортури та принизливе поводження.
Були виссвітлені теми:
- Катування та жорстоке поводження в окупованому Росією Криму з 2014 року як форма расової дискримінації, а також жорстоке поводження на окупованому Росією півдні України з 2022 року як інструмент російської агресії та державного тероризму.
- Катування та жорстоке поводження з кримськими спортсменами та відповідні «олімпійські» провокації Росії.
- Жорстоке поводження з українськими дітьми, депортованими до окупованого Криму.
Менеджерка та юристка КРЦ Людмила Коротких розповіла міжнародній спільноті про порушення прав людини російськими загарбниками на новоокупованих територіях Херонської та Запорізької областей. Коротких зазначила, що у деяких населених пунктах, таких як місто Генічеськ чи Нова Каховка, які тимчасово контролюються російськими окупантами, облаштовано катівні, в яких перебувають громадяни України, які брали участь в акціях проти окупації або мають чітку проукраїнську позицію.
Коротких також розповіла про часті випадки викрадень людей у Херсонській та Запорізьких областях.
Повний текст виступу:
Я хотіла б розповісти вам більше про катування на нещодавно окупованих територіях та механізми, які ми можемо використовувати для боротьби з цими злочинами.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Російська Федерація почала поширювати цю ганебну практику на нещодавно окупованих територіях, зокрема в Херсонській та Запорізькій областях.
У деяких населених пунктах, таких як Генічеськ чи Нова Каховка, які тимчасово перебувають під контролем російських окупантів, створені катівні, куди поміщають громадян України, які брали участь в акціях проти окупації або мають чітку проукраїнську позицію. У Херсоні окупанти створили аналог донецької в’язниці «Ізоляція» для катування українців. Людей утримують у таких «установах» тривалий час, де до них застосовують всілякі тортури, в тому числі й жорстокий психологічний тиск. Як відомо, окрім побиття, людей ґвалтують, їх можуть катувати струмом, відбувається так зване перевиховання, коли людей змушують відмовитися від підтримки України і змушують полюбити Росію та президента Путіна.
Тут важливо підкреслити суттєву різницю між окупованим Кримом і нещодавно окупованими територіями. За дев’ять років незаконної окупації півострова були створені нелегітимні судова та правоохоронна системи. Тому на території півострова, принаймні формально, намагаються дотримуватися процесуальних процедур. Окрім російських воєнізованих формувань та об’єднань, на новоокупованих територіях не створено жодних інших органів, які мали б хоча б формально забезпечувати правопорядок. Таким чином, створювати хоча б видимість дотримання певних процедур на цих територіях не доводиться, а тому там панує повне беззаконня і хаос.
У групі найбільшого ризику опинилися активні представники корінного кримськотатарського народу, представники органів місцевого самоврядування, які не бажали співпрацювати, а також місцеві активісти.
У 2022 році Кримськотатарський Ресурсний Центр зафіксував 299 насильницьких викрадень у Херсонській та Запорізькій областях, 84 з яких – представники корінного кримськотатарського народу. 56 осіб було звільнено завдяки своєчасному реагуванню Кримськотатарського Ресурсного Центру, зокрема, направленню скарг до Робочої групи ООН з насильницьких і недобровільних зникнень. 25 осіб перебувають під вартою, доля 218 осіб залишається невідомою.
Більшість з 56 звільнених мають сліди тяжких тілесних ушкоджень, перебувають у пригніченому психологічному стані та відмовляються розповідати про те, що з ними сталося.
Людей, які перебувають під вартою, вивезли до Сімферополя, де помістили в СІЗО, їм висунула звинувачення російська окупаційна влада. 20 осіб звинуватили в «участі у добровольчому батальйоні імені Номана Челебіджихана», що насправді є абсолютною вигадкою російської пропаганди, оскільки в українському правовому полі не існує батальйону імені Номана Челебіджихана. Більше того, 1 червня 2022 року батальйон імені Номана Челебіджихана був визнаний Верховним судом Російської Федерації терористичною організацією. Так, 6 осіб було засуджено до позбавлення волі від 4,3 до 10 років, інші 14 очікують на так званий вирок.
Крім того, Кримськотатарський Ресурсний Центр зафіксував 32 вбивства цивільних осіб на півдні України. Сюди входять випадки, коли люди помирали в результаті тортур, були розстріляні російськими військовими зі стрілецької зброї.
Як бачимо, практика систематичних переслідувань, залякувань і катувань людей поширюється на всі окуповані Російською Федерацією території. Несвоєчасна та недостатня реакція на порушення прав людини в окупованому Криму призвела до ще більшої жорстокості у вигляді воєнних злочинів та злочинів проти людяності в Україні у 2022 році. Кримськотатарський Ресурсний Центр з 2018 року працює над притягненням до персональної відповідальності винних у грубих порушеннях прав людини. Зокрема, над запровадженням персональних санкцій на законодавчому рівні на кшталт «закону Магнітського». Це складний і тривалий процес, який потребує людських, інтелектуальних та часових ресурсів.
У 2020 році експерти КРЦ розробили Класифікацію осіб, відповідальних за порушення прав людини в окупованому Криму, яку у вигляді діаграми представили на сайті Кримськотатарського Ресурсного Центру. На сьогодні ця класифікація включає 9 класифікаційних ознак і охоплює 166 осіб. Збір та верифікація даних триває і, відповідно, цей список буде збільшуватися.
Відповідний список із супровідною документацією КРЦ направив до 6 країн: США, Естонії, Великої Британії, Канади, Литви та Латвії, а також до Європейського Союзу, які мають відповідні положення у своєму законодавстві. Як правило, європейські країни наразі ухвалюють національні закони щодо міжнародних санкцій. Механізми їх імплементації можуть відрізнятися, але ми вивчили процедуру кожної країни і працюємо відповідно до неї. Найбільші труднощі, з якими ми стикаємося на сьогоднішній день, полягають у наступному:
– відсутність відповідного законодавства;
– відсутність правових можливостей запроваджувати санкції у зв’язку з грубим порушенням прав людини, як правило, в таких випадках вони застосовуються лише до осіб, пов’язаних з терористичною діяльністю;
– відсутність правової можливості запроваджувати автономні або національні санкції, тобто країни застосовують лише санкції, затверджені Радою Безпеки ООН або іншими міжурядовими організаціями.
Ми вважаємо, що запровадження персональних санкцій, які зазвичай складаються із заборони на в’їзд та блокування активів, буде дієвим та ефективним заходом реагування з боку наших партнерів на масові та жорстокі порушення прав людини, злочини проти людяності та воєнні злочини на окупованих українських територіях, адже ми знаємо, як російські чиновники полюбляють їздити до західних країн, купувати там нерухомість та зберігати свої заощадження, часто отримані нелегальним шляхом.
Безумовно, створення спеціального трибуналу є необхідним, і ми не пропонуємо підміняти розслідування злочинів російських військових в Україні запровадженням персональних санкцій. Однак запровадження персональних санкцій сприятиме швидкому відновленню справедливості для жертв цих жахливих злочинів і стане стримуючим фактором для продовження такої практики.
Тому я закликаю всіх присутніх тут представників країн активізувати роботу в цьому напрямку на національному рівні. Ми, в свою чергу, готові долучитися до такої діяльності та надати зі свого боку всі наявні матеріали.
Участь у заході відбувалася за підтримки Міжнародного Фонду “Відродження”.