Авторка: Марія Шинкаренко
Коли у 2020 році я займалася польовими етнографічними дослідженнями в Криму, мало хто очікували на його деокупацію найближчим часом. Висловлювання «наступного року в Бахчисараї» звучало наївно й незграбно навіть на материковій Україні, а ті, хто його вимовляв, чудово розуміли, що це самообман. Проте через три роки деокупація Бахчисараю стала реальною можливістю. Ба більше, чимало експертів наполягають, що «без Криму не буде ніякого миру», і більшість українців підтримують ідею деокупації півострова.
У зв’язку з цим варто серйозно подумати про наше ставлення до півострова і людей, які там проживають, особливо до корінних кримських татар. Українська держава і суспільство повинні чітко усвідомити природу цих відносин та підстави для українського управління на півострові. Таке розуміння має лежати в основі загальної стратегії реінтеграції Криму. Наша нездатність зробити вищезгадане в перші роки незалежності частково призвела до анексії півострова. Ми не можемо дозволити собі вдруге втратити шанс виправити ситуацію.
Читати далі.