Дев’ять років тому, 16 березня 2014 року, російські окупанти під дулами автоматів провели в Криму так званий «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу.
Сотні тисяч людей різних національностей на заклик Меджлісу кримськотатарського народу бойкотували референдум. Всі так звані виборчі дільниці у місцях компактного проживання кримських татар були абсолютно порожніми, а в деяких населених пунктах взагалі закритими.
Корінний народ Криму – кримські татари, бойкотувавши референдум, чітко позначив свою позицію і своє право на самовизначення відповідно до міжнародного права. Генеральна Асамблея ООН визнала «референдум» незаконним. Європейський Союз, США і низка інших країн також визнали, що референдум не має законної сили.
«Моя позиція була принципова: я говорив про те, що народ, який веде багаторічну ненасильницьку боротьбу, спираючись на міжнародне право, жодною мірою не може підтримувати країну, яка порушує суверенітет цілої держави і порушує міжнародне право», – згадує ті дні Голова Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру, член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв.
Барієв зазначає, що дії представницького органу кримських татар та всього кримськотатарського народу у ті дні були дуже важливими та значимими. Так, 15 березня 2014 року Меджліс кримськотатарського народу за ініціативою Барієва ухвалив звернення до Верховної Ради України і всього українського народу. І завдяки цьому зверненню 20 березня 2014 року Верховна Рада України визнала кримських татар корінним народом Криму, а Меджліс і Курултай кримських татар – представницькими органами народу.
«Те, що Меджліс кримськотатарського народу і всі кримські татари своїм зверненням самовизначилися з тим, що вони підтримують суверенність української держави, є важливим та необхідним інструментом упродовж усіх цих 9 років боротьби», – наголошує Барієв.
«16 березня 2014 року особисто з побратимом Анатолієм Ковальським перебував в підвалі військкомата в Сімферополі, де нас насильницьки утримували російські агенти та колаборанти. У ніч з 16 на 17 над нами полоненими знущалися кримські беркутівці, що зрадили присязі України і перейшли на бік ворога, країни-агресора рф», – розповідає Представник Крайової ради українців Криму, координатор групи «Гуманітарна політика» експертної мережі «Кримська платформа» Андрій Щекун.
Андрій Щекун вважає, що наслідки того дня слід проаналізувати, і зробити висновки. Важливо документувати всі антидержавні дії того дня. Це необхідно зробити професійно, щоб забезпечити правове юридичне поле з фактами для майбутнього розгляду справи в Міжнародному трибуналі, який має утворитися й розглянути справи російських злочинів на території суверенної незалежної України.
«Юридична нікчемність цього «референдуму» була одразу зрозуміла усім, хто хоча б одним оком дивився Конституцію АРК та Конституцію України. Дійсно, пункт 7 частини 1 статті 18 Конституції АРК передбачає можливість призначення проведення місцевого (республіканського) референдуму, але виключно з питань, віднесених до повноважень Автономії, але, як відомо, питання зміни території України відповідно до статті 73 Конституції України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом», – пояснює юрист Кримськотатарського Ресурсного Центру Володимир Ляшенко.
Експерт підкреслює, що окупанти навіть тоді розуміли, що не мають належної підтримки свого задуму серед населення Криму: саме тому дата проведення «референдуму» декілька разів переносилася з 25 травня на 16 березня. Але навіть це їм не дуже допомогло: у фарсі під назвою «общєкримскій рєфєрєндум» за даними російських спецслужб взяли участь не більше третини населення Кримського півострова, хоча окупанти постійно намагаються поширювати брехню про участь «подавляющєго большіства насєлєнія – болєє 80%».
«Більшість членів ООН підтримали Україну в її оцінці цього «референдуму» та 27 березня 2014 року ухвалили резолюцію Генассаблеї ООН 68/262 щодо невизнання законності цього «референдуму» та підтримали територіальну цілісність України в міжнародно визнаних кордонах. По суті вони підтвердили: Крим – це Україна!» – наголошує юрист.
«Смішно стверджувати, як це люблять робити кремлівські сидільці, що, мовляв, у 2014 року Крим зробив «свій історичний вибір на користь Росії». Незважаючи на те, що в Криму завжди були помітні проросійські настрої (ну як же без них, оскільки після вигнання у 1944 році корінного кримськотатарського народу, Москва заселила півострів переселенцями з внутрішніх областей Росії), кількість прихильників російського статусу Криму наприкінці 2013 року серед жителів Криму не перевищувало 30-34%», – підкреслює Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
Юрист-міжнародник, експредставник президента України в Автономній Республіці Крим Борис Бабін зазначає, що фейки агресора зі злочинним «кримським референдумом» 2014 року ніколи не сприймалися державами та народами світу як такі, що мають будь-яке відношення до волевиявлення чи демократії.
«Повторення цього фарсу у вимірі таких самих злочинних «референдумів» під час замаху на анексію росією чотирьох материкових регіонів України в 2022 році прямо свідчить, що агресія, нацизм та імперіалізм Кремля може та має бути невідкладно зупиненим», – додає він.
Наразі минули вже дев’яті роковини окупації Криму і рік повномасштабної війни РФ проти України. Кримськотатарський Ресурсний Центр закликає міжнародне співтовариство і міжнародні організації посилити тиск на Російську Федерацію і окупаційну владу Криму з метою деокупації півострова.
Ми боролися тоді, переможемо зараз!
