Депутатка Запорізької обласної ради, директорка Мелітопольського краєзнавчого музею Лєйла Ібрагімова під час свого виступу на сайд-івенті в рамках 21 сесії Постійного форуму ООН з корінних народів розповіла про репресії представників корінного кримськотатарського народу на нових тимчасово окупованих територіях, опираючись на власний досвід.
Вона поділилася історією обшуку у її власному будинку, про затримання та допит, а також про захоплення Мелітопольського краєзнавчого музею та викрадення скіфського золота.
Повний текст виступу
Вітаю шановне товариство!
Мене звати Лєйла Ібрагімова, з 1974 року проживаю у місті Мелітополі, я кримська татарка, представниця корінного народу України. Працюю директоркою Мелітопольського міського краєзнавчого музею, була обрана депутаткою Запорізької обласної ради.
Ніколи не думала, що в 21 сторіччі стану свідком окупації!
Після початку повномасштабного вторгнення росії місто Мелітополь було окуповано вже 25 лютого.
Наразі мій народ потерпає від військових та колаборантів в моєму місті!
10 березня мене викрали із мого будинку. Я була першою людиною, яку російські військові затримали у Мелітополі.
У 6 годині ранку озброєні російські солдати увірвались до мого дому. Їх було багато, и все були з автоматами в руках. Обшукували всі кімнати мого приватного будинку, та навіть горище та підвал. В той час нас було восьмеро людей. Мій чоловік і семеро жінок. Ми всі були дуже перелякані.
Спочатку я дуже розгубилася, але трошки оговтавшись почала питати, на підставі чого вони прийшли. Отримала відповідь: «На підставі воєнного стану». Вторгнення було незаконним, вони не надали жодних документів.
Вони одразу забрали телефони та обшукали будинок. Після обшуку запитали хто з 7 жінок Лєйла Ібрагімова, вони все про мене знали.
Мене посадили в авто, надягли на голову чорний мішок, везли дуже швидко в невідомому напрямку.
Я опинилась в якійсь камері, де почався допит, який здійснювався фсбшниками в балаклавах, які постійно змінювали один одного.
Їх цікавила інформація про зв'язки з Меджлісом кримськотатарського народу та про музей.
Вони питали, які теми в нашому музеї висвітлюються, які є розділи. Я їм говорила: «Ви ж розумієте, що таке краєзнавчий музей? У вас у росії ж є краєзнавчі музеї. У нас про все – природу, історію, видатних людей, картини є».
Потім питали про іслам, історію, чому ходила на проукраїнські мітинги.
На мітингах вони акцентували. Один з окупантів намагався тиснути, мовляв, вже є люди, які їм всіх здали, розповіли все, що вони хотіли знати.
Вони погрожували мені, попереджали, що влада у місті відтепер – вони. Я відповідала, що в мої плани не входить з ними співпрацювати.
Після трьох годин допиту мені знов надягли чорний мішок, посадили в машину і дуже швидко десь їздили, щоб я не зрозуміла, куди везуть. Мені дуже пощастило, що мене відпустили.
У вечері того ж дня подзвонили співробітники і сказали, що в музеї проводили обшук. Окупанти розтрощили замки. Заходили в фонд, де зберігалось скіфське золото. Було викрадено техніку і документи.
11 березня ми прийшли в музей. Нам пощастило, що військові не знайшли відео регістратор. Тому ми скопіювали відео і передали до департаменту культури.
На відео видно, як вони виносили речі з музею. Обшук тривав близько 50 хвилин згідно відео запису.
В місті вже було дуже багато військової техніки та солдат рф. Я як директорка музею, розуміла, що ми маємо переховати експонати. Ми закопали колекцію скіфського золота та інші цінні предмети у підвалі, який не значився у документах.
Я зрозуміла, що є велика небезпека для колективу, ми вирішили що будемо приходити на короткотривале чергування. 26 березня коли працівники прийшли до музею, вслід за ними зайшли військові рф та колаборанти. Вони змінили замки і сказали, що тепер це їхня відповідальність, приходити у музей більше не треба.
20 квітня окупанти «призначили» директором колаборанта Євгена Горлачьова.
Після чого почались обшуки у співробітників і навіть викрадання.
Горлачьов та військові рф цілий тиждень ретельно обшукували музей, допитували по одинці співробітників, але ніхто не надавав їм інформації…
В решті решт вони дійшли до підвалу та викрали все знайдене.
Наразі я не знаю про місцезнаходження колекції. Дуже сподіваюсь що культурне надбання народу повернеться в Україну, а саме у звільнений Мелітополь!