В рамках саміту Північноатлантичного Альянсу було видано комюніке, частина якого стосувалася України. Ключовим меседжем стосовно нашої держави став меседж щодо необхідності впровадження низку реформ через механізм Річної національної програми під егідою Комісії Україна-НАТО.
РНП є своєрідною «дорожньою картою» впровадження практичних кроків з гармонізації українського законодавства з країнами НАТО (і ЄС також!), впровадження принципів та стандартів Альянсу не лише в сфері оборони та національної безпеки, але й в політичній галузі, галузі судочинства, економіки, етнонаціональної політики, антикорупційної політики, правоохоронної системи тощо.
Одним з пунктів Річної національної програми під егідою Комісії Україна-НАТО, підписаної Президентом в травня 2021 р., є в тому числі й питання вдосконалення політики стосовно корінних народів (кримських татар, караїмів, кримчаків). Так, Ціль РНП 1.3.3. озвучена наступним чином «Створено умови для побудови гармонійного суспільства з урахуванням етнокультурних потреб корінних народів та національних меншин відповідно до стандартів Європейського Союзу».
В РНП-2021 вказано, що протягом року треба здійснити наступні заходи:
- Розробити пропозиції щодо удосконалення законодавства у сфері етнополітики у рамках засідань Експертної ради з питань етнополітики, Ради етнонаціональних організацій України, міжвідомчої робочої групи з питань розроблення законодавства у сфері міжнаціональних відносин та захисту прав національних меншин України;
- Здійснити культурно-просвітницькі, інформаційні та інші заходи,спрямовані на підтримку національних меншин та корінних народів України.
Також закон про корінні народи потрібен для руху в напрямку набуття членства в Європейському Союзі. Не лише в РНП-2021 вказано про це, але й в пункті 60 Резолюції Європарламенту про виконання Угоди про асоціацію з Україною. Там, зокрема, наголошено на необхідності привернення уваги питанню захисту кримськотатарського народу, законодавства про корінні народи, статусу кримськотатарського народу як корінного.
Власне, влада вже зробила в цьому напрямку перший крок: Президент подав до Верховної Ради України проект закону «Про корінні народи України», й цей проект було схвалено профільним комітетом ВР і запропоновано внести його в порядок денний поточної сесії парламенту.
Залишилося зовсім небагато: включити його до порядку денного пленарного засідання й проголосувати. Сподіваємося, депутатам і президенту вистачить політичної волі аби прийняти закон про корінні народи і таким чином виконати одну з цілей, окреслених «дорожньою картою» – РНП-2021 р. Як вірно зазначив у своєму відеоблозі керівник Кримськотатарського ресурсного центру Ескендер Барієв, «Закон про корінні народи – це тест на патріотизм для депутатів Верховної Ради України».
Не варто недооцінювати важливість цього законопроекту, адже він не лише сприяє виконанню «домашнього завдання» на шляху України до отримання ПДЧ. Справа не лише в тому, що питання захисту прав різних етнонаціональних груп є частиною політики країн Євросоюзу і НАТО. Є ще один важливий момент: закон про корінні народи ламає парадигму російського імперського проекту. На тому тижні в Москві зчинилася справжня паніка через проект закону про корінні народи (а сам Кремль корінні народи РФ захищати не дуже то й збирається, більше того, кримських татар ніхто в Росії не планував корінним народом визнавати). В своїй істеричній реакції російські депутати дійшли до того, що на офіційному рівні практично відмовили в праві на власну державу … самим росіянам (русским). Ось так український законопроект «поплутав всі карти» державі-агресору й щодо Криму, й щодо перспектив поширення «рускомірской» ідеології.
Крім того, не варто забувати, що законопроект плутає й «карти» тим російським технологам, які намагаються посварити між собою українців та представників корінних народів. Завдяки закону (сподіваюся, він таким скоро стане), кримські татари, караїми, кримчаки будуть повністю інтегровані в український державний і суспільний механізми. Так що всі аргументи окупантів, що «кримські татари не повинні підтримувати українську державу, бо вона не піклується про їх права» або що «українці не повинні підтримувати кримських татар, бо вони хочуть бути не частиною України,а частиною Туреччини» розбиваються об «скелю» майбутнього Закону.
Сподіваємося, нашим політикам вдасться зробити вирішальний крок для прийняття та подальшої імплементації закону про корінні народи України. Адже цей закон – це крок до ПДЧ в НАТО, крок до деокупації Криму і крок до руйнації ідеології «руского міра».
Експерт Кримськотатарського Ресурсного Центра Сергій Пархоменко