Окупація Криму в 2014 році кардинально змінила життя сім’ї Енвера і Лани Бекірових. Проукраїнська позиція і небезпека членів сім’ї стали основною причиною виїзду подружжя з семимісячним сином із окупованого півострова. 1 квітня 2014 року вони прибули на залізничний вокзал Львова. Почалася нова глава життя. У нашому матеріалі в рамках проекту «Заручники окупації» читайте докладніше про подальшу долю родини Бекірових, про громадську діяльність в Криму і Львові, про мотивації і віру повернутися додому.
До окупації Криму Енвер Бекіров брав участь у Євромайдані, а згодом, коли загарбник прийшов на кримську землю, разом зі своїми співвітчизниками фіксував переміщення російської військової техніки на півострові, допомагав українським військовим та організовував мирні акції протесту. Чи могла така активність проукраїнського активіста залишитися без «уваги»? Звичайно, ні. Спочатку були погрози. А згодом він був побитий представниками так званої самооборони Криму. Чоловік зізнається, що лише випадкові перехожі врятували його від гіршого.
У Львові родина почала нове життя. Пан Енвер каже, що їм пощастило – їх прихистила львівська багатодітна сім’я, разом з якою вони прожили цілий рік. Згодом чоловік і сам стане опорою для сотні переселенців з Криму і Донбасу…
«За цей час ми стали однією сім’єю і дуже багато дізналися один про одного через простий побут. Ми дуже вдячні їм. Можливо, саме завдяки їхній підтримці з перших днів перебування у Львові я зміг активно включитися в процес прийому-розселення вимушених переселенців з Криму і Донбасу. Так з’явився перший оперативний штаб допомоги ВПО», – розповідає пан Енвер.
Пізніше він долучився до доставки гуманітарних вантажів для добровольців в зону АТО, ротації військовослужбовців і евакуації мирних жителів взимку 2014-2015 рр.
Сьогодні пан Енвер продовжує займатися громадською діяльністю. Його дружина вже у Львові серйозно захопилася кримськотатарським прикладним мистецтвом, і нині малює хною національні орнаменти.
Активіст разом зі своїми співвітчизниками та іншими ви – мушеними переселенцями намагається на належному рівні представляти кримськотатарську культуру, звичаї, побут, ор – ганізовувати пам’ятні заходи та підтримувати тему Криму на порядку денному.
«Хто як не я? Мій народ – це я. Моє держава – це я. Принаймні перед собою буде не соромно, що не сидів, склавши руки», – пояснює свою мотивацію до громадської діяльності пан Енвер.
Чоловік вірить, що незабаром зможе повернутися додому, і мріє зустріти старість під кипарисами серед онуків у вільному Криму.
Керівник проекту: Зарема Барієва
Фото: Ельвір Сагірман
Текст: Ельвір Сагірман
Нагадаємо, що 26 лютого в Києві відбулася презентація альбому та виставки-експозиції “Заручники окупації”, яка розповідає про долю 20-ти кримськотатарських сімей після анексії півострова. 10 березня виставка відкрилася у Вінниці. Також презентація проекту планується у Львові і Дніпрі.
Проект реалізований Кримськотатарським Ресурсним Центром за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні.