Окупація Криму Російською Федерацією стала для Ескендера і Зареми Барієвих новою точкою відліку. Відчувши на собі тиск і репресії окупаційної влади, сім’я опинилася за сотні кілометрів від Батьківщини. Але подружжя ні на секунду не опускало руки. Своєю щоденною працею вони впевнено торують шлях додому – в рідний Крим. У нашому матеріалі в рамках проекту «Заручники окупації» – докладніше про правозахисну діяльність в Криму і Києві, про переїзд і мотивації, про смерть батьків пана Ескендера в Криму і виховання дітей вдалині від Батьківщини.
З перших днів окупації Ескендер Барієв почав відкрито виступати проти російської агресії та займатися правозахисною діяльністю. У нього в одного із перших в Криму був проведений обшук. Тоді ж він розпочав активну міжнародну діяльність. Кожного разу, виїжджаючи з Криму, російські прикордонники затримували та допитували пана Ескендера, але після – завжди відпускали. Вночі з 22 на 23 січня 2015 року він виїхав з Криму востаннє. Дорога назад загрожувала затриманням і арештом.
Він залишається у Києві і продовжує боротьбу на території материкової України. Мотивація зрозуміла – він, як і тисячі інших людей, що вимушено опинилися за межами своєї Батьківщини, хоче повернутися додому.
«Ми дійсно не могли передбачити такий хід історії. Я з дітьми була вимушена залишити Крим, рідний дім, батьків. Це було не просто складно, а дуже складно», – зізнається Зарема Барієва, дружина пана Ескендера.
У Києві чоловік створив громадську організацію, яка вже більше чотирьох років займається захистом прав людини в окупованому Криму.
«У Криму нам не дали можливості працювати. За нами стежили, постійно провокували, у мене в будинку провели обшук. Перебуваючи в Києві, я розумів, що тільки при активній правозахисній діяльності ми зможемо захистити індивідуальні права наших громадян і колективні права кримськотатарського народу. Тому у 2015 році створили правозахисну організацію – Кримськотатарський Ресурсний Центр», – пояснює Барієв.
Але життя продовжувало випробовувати пана Ескендера на міцність – під час розлуки у нього в Криму померли і мати, і батько.
«Дуже важко, коли втративши своїх близьких і, перебуваючи на відстані кількох сотень кілометрів, будучи єдиним сином, не можеш поховати своїх батьків», – із сумом у голосі каже Ескендер Барієв.
Молодший син подружжя носить ім’я покійного батька пана Ескендера – Енвер.
«Молодший син народився 5 березня 2014 року, коли до Криму заїжджали російські танки. Ми з дружиною вирішили назвати дитину на честь мого батька. Напевно, у мене вже тоді було відчуття, що я перебуватиму далеко від батьків…», – каже чоловік.
«Проживаючи в Києві, ми намагаємося робити все, щоб наші діти зберегли кримськотатарську ідентичність і завжди прагнули повернутися до Криму, як виховували нас наші батьки ще в місцях депортації, у далекому Узбекистані», – додає пан Ескендер.
Родина Барієвих вірить в якнайшвидше повернення додому і бачить майбутнє кримськотатарського народу і своїх дітей в європейській, українській, правовій державі, де будуть забезпечені всі права. Пан Ескендер впевнений, що сьогоднішня позиція і боротьба кримських татар стануть передумовою того, щоб його діти мали змогу розвиватися як повноправний корінний народ Криму.
Керівник проекту: Зарема Барієва
Фото: Ельвір Сагірман
Текст: Ельвір Сагірман
Нагадаємо, що 26 лютого в Києві відбулася презентація альбому та виставки-експозиції "Заручники окупації", яка розповідає про долю 20-ти кримськотатарських сімей після анексії півострова. 10 березня виставка відкрилася у Вінниці. Також презентація проекту планується у Львові і Дніпрі.
Проект реалізований Кримськотатарським Ресурсним Центром за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні.