Мустафа та Севіля Уркуметови – зразкова родина українських військових. На момент окупації Криму і він, і вона проходили службу у Збройних Силах України. У квітні 2014 року вони у складі тактичної групи «Крим» вимушено залишили Батьківщину. Основна мотивація – військова присяга на вірність українському народові. Хоч і були різні пропозиції продовжити службу в Криму, подружжя залишилося вірним своїм принципам і ідеалам. Як склалася доля родини Уркуметових? Яких цінностей вони дотримуються? Яку мету ставлять перед собою? Про це читайте в матеріалі Кримськотатарського Ресурсного Центру, який підготовлений в рамках проекту «Заручники окупації».
«Для нас не було складного вибору. Совість – вона одна», – каже пан Мустафа.
Після переїзду подружжя кілька років жило в Одесі. Тут народилася їх друга донька. Пізніше вони проходили службу у Києві. Наразі Уркуметови знову живуть в Одесі.
«Найскладніше – це те, що ми не можемо поїхати до батьків у Крим, – із сумом у голосі каже чоловік. – Невідомо коли я побачу свою матір. Їй нещодавно зробили операцію. Бачу її тільки по скайпу».
Пан Мустафа під час розмови проводить паралелі нинішньої ситуації із життям в Узбекистані, під час депортації. Каже, що тоді так само радів, коли хтось привозив фрукти або солодощі з Криму.
«У мене прокидаються дитячі почуття, коли щось привозять із Криму. І таке відчуття, що ми знову в депортації», – ділиться чоловік.
За сотні кілометрів від рідного дому родина Уркуметових значну увагу приділяє зберіганню національної ідентичності: між собою вони спілкуються виключно кримськотатарською мовою, діти займаються національними танцями та вокалом. В Одесі на різних заходах намагаються демонструвати кримськотатарську культуру, побут, кухню тощо.
Але сім’я Уркуметових вірить, що все це тимчасово, і незабаром вони зможуть повернутися додому.
«Головна наша мета – повернутися в Крим. Крим – це як Мама, це святе, це рідний дім, це частина нас», – каже подружжя.
Разом із тим, пан Мустафа, цитуючи слова політика та духовного лідера кримських татар Номана Челебіджіхана, який казав, що «Свобода не дається – свободу беруть», запевняє, що і він, як український військовий та патріот своєї країни, готовий до боротьби за свободу.
Керівник проекту: Зарема Барієва
Фото: Ельвір Сагірман
Текст: Ельвір Сагірман
Нагадаємо, що 26 лютого в Києві відбулася презентація альбому та виставки-експозиції "Заручники окупації", яка розповідає про долю 20-ти кримськотатарських сімей після анексії півострова. 10 березня виставка відкрилася у Вінниці. Також презентація проекту планується у Львові і Дніпрі.
Проект реалізований Кримськотатарським Ресурсним Центром за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні.