Голова Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру, член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв оприлюднив історію незаконно засудженого священника та волонтера з Бердянська Віктора Бондаренка. Після викрадення, катувань і сфабрикованих обвинувачень російський суд незаконно призначив йому 22 роки ув’язнення, а нині чоловік перебуває у в’язниці у місті Володимир на території рф.
За словами Барієва, з початку повномасштабного вторгнення росії мешканці окупованих територій України масово стають мішенню репресій. Їх оголошують «екстремістами», «терористами», «диверсантами» або «ждунами» — незалежно від реальних дій чи поглядів.
Документуючи злочини рф у Криму, Запорізькій та Херсонській областях, правозахисники дедалі частіше фіксують випадки сфабрикованих обвинувачень проти цивільних. Для окупаційної влади достатньо самого факту українського громадянства, щоб вважати людину «загрозою». Вироки при цьому зазвичай передбачають 15 і більше років ув’язнення.
«Історія Віктора Миколайовича Бондаренка, священника з Бердянська, відома не лише багатьом мешканцям міста, а й далеко за його межами. Окрім служіння, він займався волонтерством і завжди приходив на допомогу людям — як у мирний час, так і у складні періоди. Віктор народився 21 червня 1973 року в селі Вишнівчик Хмельницької області, однак усе життя прожив у Бердянську», – зазначив правозахисник.
Ескендер Барієв розповів, що із 2014 року Віктор Бондаренко допомагав евакуювати людей з окупованих територій Донецької та Луганської областей до свого рідного міста, а з початком повномасштабного збройного вторгнення допомагав жителям Бердянська та Маріуполя виїхати на підконтрольну територію України, до міста Запоріжжя.
«Окупантів не влаштовувала волонтерська діяльність Віктора і 19 квітня 2022 року він був затриманий разом зі своїми родичами. Відпустили чоловіків після проведених з ними допитів з пристрастю і катувань лише на 13 день. Навіть після цього Віктор з дружиною не виїхали з Бердянська, оскільки не було нікого, хто міг би доглядати за літніми батьками, у яких Віктор був єдиним сином (батькові — 84 роки, матері — 78). Для літніх людей переїзд у такому віці рівнозначний пожежі або смерті», – додав він.
Втім, на цьому переслідування не припинилися. Чоловіка регулярно викликали на допити, постійно шукаючи формальні підстави для нових звинувачень і можливого арешту.
Віктор через релігійні переконання не вживає алкоголю вже понад 25 років. Попри це, його звинуватили у нібито керуванні напідпитку. 13 березня 2024 року Бердянський міжрайонний “суд” Запорізької області засудив його за ч. 1 ст. 264.1 КК рф до 300 годин обов’язкових робіт і позбавив права керувати транспортом на два роки.
«У день, коли він повинен був приступити до виконання виправних робіт, його викрали вранці недалеко від власного будинку, коли той вийшов на прогулянку зі своєю собакою. І тотальна тиша… Віктор загубився як голка в стозі сіна. 21 день Віктор перебував у статусі інкомунікадо і рідні нічого не знали про його місцезнаходження. Після того як господаря відвезли в невідомому напрямку, собаку Нюшу повісили на паркані біля його будинку в Бердянську», – зазначив Голова Правління КРЦ.
Згодом стало відомо, що весь цей час чоловік перебував в одному із СІЗО окупованого Криму, де його катували та змушували зізнатися у нібито підриві лінії електропередач і насосної станції в Бердянську. Згодом до обвинувачень додали участь у «диверсійно-розвідувальній групі» та співпрацю з полком «Азов».
29 квітня його етапували до Мелітополя та помістили в ізолятор тимчасового тримання. Судові засідання відбувалися в Донецьку. 3 грудня 2024 року священника засудили до 22 років позбавлення волі зі штрафом 1 млн рублів: перші три роки — у в’язниці, решту — у колонії суворого режиму. Його автомобіль 2003 року випуску було конфісковано.
Апеляційний суд відбувся 17 квітня 2025 року в Донецьку, однак вирок залишили без змін. До 20 липня 2025 року священник перебував у СІЗО-1 Донецька, після чого розпочався багатомісячний етап територією росії. З огляду на стан здоров’я Віктора — гепатит С, дев’ять міжхребцевих гриж та проблеми з артеріальним тиском — цей шлях став для нього особливо виснажливим.
Під час етапування його утримували в СІЗО-2 Таганрога, СІЗО-1 Кірова, одному з СІЗО на Алтаї, а згодом доправили до в’язниці у Володимирі, де він має відбувати перші роки незаконно призначеного покарання.
«Можна тільки уявити, як сильно підірвалося здоров’я Віктора, яке при всіх його захворюваннях потребує системної медикаментозної підтримки. Медицина і росія – поняття несумісні. Там на волі з цим погано, а кому потрібні здорові люди в неволі, тим більше якщо мова йде про українців. Посилку вагою 20 кг дозволяють відправляти раз на рік, а дзвінок родині тривалістю 15 хвилин дозволений раз на місяць», – зазначив правозахисник.